-
Мокренчук Олена Вікторівна
| Олена Мокренчук Олена Вікторівна Мокренчук | |
|---|---|
 МайорШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Олена Вікторівна Мокренчук (псевдо — Ластівка; 19 серпня 1967, м. Сніжне, Донецька область) — українська журналістка, письменниця, історик, волонтерка, педагог, військовослужбовиця, майор Збройних сил України. Членкиня Національної спілки журналістів та письменників України[1].
Життєпис
Олена Мокренчук народилася 19 серпня 1967 року в місті Сніжному на Донеччині.
Закінчила історичний факультет Донецького національного університету імені Василя Стуса. Працювала учителькою історії та журналісткою на Донбасі (до 2009), кореспонденткою київського журналу (2004—2013), деканом експериментального факультету християнської журналістики Київського християнського університету (2006—2011), директором інформаційної агенції AlfaPress (2009—2015), пресофіцером 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (2015—2018), т.в.о. начальника пресслужби оперативного командування «Північ» (2018—2021). З грудня 2021 — офіцер Управління зв'язків з громадськістю Збройних сил України[2].
Учасниця Революції гідності (з 21 листопада 2013 року до початку активних бойових дій на Донеччині та Луганщині в березні-квітні 2014 року). Волонтер, керівник волонтерської організації «Солдатська пошта»[3]; голова благодійної організації «Допоможемо фронту» (2014—2016)Шаблон:Джерело.
Доробок
Авторка численних публікацій у ЗМІ, а також книг «Україна-мрія», «Аліска, фронтова лисичка» та «Афінка з “Куби”»; співавторка «Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні» (2008), та серії біографічних Альманахів про видатних особистостей України, таких як «Приазов'я: портрет сучасника» та інших. Редактор-упорядник трьох віршованих збірок християнських авторів.
Нагороди
- відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2015)Шаблон:Джерело;
- медаль Міністра оборони України «За зразкову службу» (2020)Шаблон:Джерело;
- медаль Начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі» II ступеня (2020)Шаблон:Джерело;
- нагрудний знак Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «Сухопутні війська України» (2018)Шаблон:Джерело;
- медаль командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «За службу» (2019)Шаблон:Джерело;
- медаль командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «За особливу службу» (2021)Шаблон:Джерело;
- нагрудний знак Командувача Об'єднаних Сил Збройних Сил України «Козацький хрест» III ступеня (2020)Шаблон:Джерело;
- нагрудний знак Командувача об'єднаних Сил Збройних Сил України «За службу та звитягу» III ступеня (2023)Шаблон:Джерело;
- медаль Командувача військ Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України «За сумлінну службу» (2020)Шаблон:Джерело;
- нагрудний знак «Золота зірка» журналістики (2016)Шаблон:Джерело;
- нагрудний знак «Людина року» з журналістики (2008)Шаблон:Джерело;
- медаль «За оборону Волновахи» (2015)Шаблон:Джерело;
- медаль «Бойовий волонтер України» (2016)Шаблон:Джерело;
- почесна відзнака «Богдан Хмельницький» III ступеня (2017)Шаблон:Джерело;
- медаль «За жертовність і любов до України» (2017)Шаблон:Джерело;
- медаль «За незламність духу» (2021)[4];
- та інші.
Військові звання
- майор (2023)Шаблон:Джерело;
- капітан (2022)Шаблон:Джерело;
- старший лейтенант[5].
Примітки
Джерела
- Л. Пуляєва. «На Донбасі мене рятували майданівська безстрашність і паспорт з донецькою пропискою» // Високий замок — 2021 — 2 квітня.
- Я. Тимощук. «Після повноліття донька сказала: “Мамо, йдемо у військкомат”» — волонтерка // Радіо Свобода. — 2016. — 17 серпня.
- В. Скоростецький. «Книгу „Вітер зі Сходу“ допишу, коли завершиться війна» — пресофіцерка ОК «Північ» Олена Мокренчук // АрміяInform — 2020 — 27 квітня.
- О. Гордєєв. Старший офіцер прес-центру оперативного командування «Північ» Олена Мокренчук: «Від початку війни мріяла писати про героїзм українських військових» // Цензор.нет — 2019 — 18 лютого.
- Героїчна історія донбасівки Олени Мокренчук — прес-офіцера 72-ї бригади, дочка якої стала навідницею САУ // Новинарня — 2017 — 9 березня.
- Р. Рудомський. Прес-офіцер Мокренчук: Про інформацію і правду з АТО, доньку солдата і місію прес-офіцера // Depo.ua. — 2017. — 17 липня.
- М. Пучинець. Олена Мокренчук: «Вітер зі сходу» надрукую, як скінчиться війна // Інформаційний портал Чернігівщини.
- Книга Афінка з Куби Олена Мокренчук // Блокпост.
Посилання
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Портали
- ↑ Третій Всеукраїнський: хто приїде на форум військових письменників до Львова? // НСПУ. — 2021. — 11 березня.
- ↑ Т. Головатюк. «Незламна Україна»: у Верховній Раді відкрилась виставка світлин про стійкість українців під час війни // АрміяInform. — 2023. — 12 січня.
- ↑ Олена Мокренчук // Громадське радіо.
- ↑ Медаль «За незламність духу» // ВТО «Орден».
- ↑ Л. Пуляєва. «На Донбасі мене рятували майданівська безстрашність і паспорт з донецькою пропискою» // Високий замок — 2021 — 2 квітня.