Мохник Андрій Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Депутат Шаблон:Однофамільці Мо́хник Андрі́́й Володи́мирович (Шаблон:Н. 15 червня 1972, Липовець, Вінницька область, Україна) — український політик. 15-й Міністр екології та природних ресурсів України (27 лютого 2014 — 2 грудня 2014).

Заступник голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з питань координації депутатів місцевих рад, член Політради Всеукраїнського об'єднання «Свобода».

У 2005—2010 рр. — Голова Київської міської організації ВО «Свобода». Депутат Київської обласної ради (20102012). Народний депутат України 7-го скликання від Всеукраїнського об'єднання «Свобода» (20122014). З 27 лютого 2014 міністр екології та природних ресурсів в уряді Арсенія Яценюка.

Біографія

Народився 15 червня 1972 у місті Липовець Вінницької області. Українець. З шести до чотирнадцяти років жив із батьками у м. Прип'ять. Постраждав від Чорнобильської аварії. Робота в системі освіти, особистий досвід боротьби з русифікацією. У націоналістичному русі Андрій із середини 1990-х як член ВО «Тризуб» ім. С.Бандери.

Мешкає в Києві. Одружений, виховує трьох дітей Мирославу (2010), Михайла (2014) і Лілію (2016).

Освіта

У 1994 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за фахом інженер-будівельник.

У 2011 році — Київський національний університет імені Тараса Шевченка за фахом юрист.

1998—2001 рр. — аспірант кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва й архітектури, спеціальність «Історія України».

Трудова діяльність

1994—1995 рр. — викладач алгебри і геометрії у школі при оздоровчо-лікувальному центрі Тарара (Гавана, Куба).

1995—1996 рр. — виконроб виробничо-комерційної фірми «Васла».

1996—1997 рр. — інженер Київського НДІ будівельних конструкцій.

2001—2004 рр. — спеціаліст 1-ї категорії, провідний спеціаліст відділу науки Головного управління освіти і науки КМДА.

2004—2006 рр. — помічник-консультант народного депутата України Олега Тягнибока.

2007—2008 рр. — аналітик ТОВ «Укрдефенсконсалтинг».

2005—2010 рр. — голова Київської міської організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода».

З серпня 2010 року — заступник Голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з політичних питань.

З грудня 2012 року по лютий 2014 року — народний депутат України, голова підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції і виконавчої служби Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.

З лютого до листопада 2014 року — Міністр екології та природних ресурсів України.

З 15 грудня 2014 — знову обраний головою Київської міської організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода».

Співорганізатор громадської ініціативи «Народна Шевченківська премія» у 2007 році та Культурного товариства імені Леся Курбаса. Співорганізатор міжнародної експертної дискусії «Як облаштувати Росію» (2015)[1]

З 1 жовтня 2021 року — аналітик фінансово-економічної безпеки КП «Виробничо-комерційна фірма „Сервіс Тернопілля“».

Доброволець. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року бере участь у російсько-українській війні. З 16 листопада 2022 року — мобілізований в Збройні Сили України, старший лейтенант ЗСУ.

Політична кар'єра

З 1989 року — член ВЛКСМ. Вийшов за власною заявою того ж 1989 року.

З липня 2004 року — член Всеукраїнського об'єднання «Свобода».

Березень 2006 — кандидат у народні депутати України від Всеукраїнського об'єднання «Свобода», № 26 у виборчому списку. На час виборів: помічник-консультант народного депутата України Олега Тягнибока.

Вересень 2007 — кандидат у народні депутати України від Всеукраїнського об'єднання «Свобода», № 9 у виборчому списку.

З 2010 року — депутат Київської обласної ради, член Президії Київської обласної ради, голова постійної комісії Київської обласної ради з питань свободи слова та засобів масової інформації.

На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року був обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО «Свобода», в якому значився під третім номером. У парламенті став головою підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції і виконавчої служби Комітету з питань правової політики та заступником голови фракції. Також є членом Виконавчого комітету Національної парламентської групи в Міжпарламентському Союзі.

За час депутатської діяльності подав 11 законопроєктів та 16 депутатських запитів, виступав 14 разів з трибуни, 51 — з місця[2].

Співавтор законопроектів: про заборону комуністичної ідеології в Україні[3], про люстрацію[4], про заборону московського патріархату на території України[5], про Декларацію Верховної Ради України про надання незалежності поневоленим московією народам і країнам[6], про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки[7], про Прапор Національної Гідності[8], про встановлення кримінальної відповідальності за колабораціонізм[9], про деокупацію (формула Свободи)[10].

Співавтор депутатського запиту[11] про надання відомостей щодо суспільно важливої інформації про національність 445 народних депутатів України 7-го скликання.

Один з ініціаторів та координаторів знесення пам'ятників лєніну в Києві та по всій Україні, активний лобіст перейменування топонімів, пов'язаних з московською окупацією та її діячами, повернення історичних назв.

30 вересня 2015 року Міністерство внутрішніх справ України викликало на допит на 7 жовтня 2015 Андрія Мохника (у справі про заворушення біля будівлі Верховної Ради України 31 серпня 2015 року)[12].

Цитати

Шаблон:Цитата Шаблон:ЦитатаШаблон:Цитата Шаблон:Цитата Шаблон:Цитата Шаблон:Цитата Шаблон:Цитата

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Уряд Арсенія Яценюка Шаблон:Міністри охорони навколишнього природного середовища України Шаблон:Портали Шаблон:Бібліоінформація