-
Мочалов Олександр Ігорович
| Мочалов Олександр Ігорович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр І́горович Моча́лов (28 лютого 1978 — 29 серпня 2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України.
Життєвий шлях
Народився на Кубі в місті Гавана — батько служив в обмеженому радянському контингенті, дружина рушила за чоловіком. У віці 1,5 років Сашко з батьками оселився в Полтаві. 1995 року закінчив полавську ЗОШ № 38.
Розвідник-санітар, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Віва».
До батальйону пригнав із Полтави позашляховик з кузовом — щоб встановити кулемет та мати змогу вивозити поранених. 24 серпня підрозділ Мочалова перекидається до Іловайська на посилення позицій. Потрібен був водій і Сашко поїхав на допомогу своїм побратимам.
Загинув 29 серпня під час виходу з оточення — за 8 км на південь від Іловайська. Там само загинув «Кейн». Вантажний автомобіль, в кузові котрого Олександр вибирався із оточення, потрапив під обстріл, вижили лише четверо — ті, хто сидів біля заднього борту — їх з автівки викинуло вибуховою хвилею. Олександр відстрілювався, намагався безуспішно завести автівку. Поповз з ліками в напрямі Іловайська, терорист дострелив у скроню.
Похований як невідомий захисник України у Дніпропетровську. 6 лютого 2015-го перепохований в Полтаві, центральне міське кладовище, Алея Героїв.
Без Олександра лишились батьки, 11-літня донька.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно)
- «Іловайським Хрестом» (посмертно)
- на фасаді полтавської ЗОШ № 38 встановлено пам'ятну дошку випускнику Олександру Мочалову
Галерея
Меморіальна дошка
