-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Никоненко Ярослава Сергіївна

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Никоненко Ярослава Сергіївна
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Яросла́ва Сергі́ївна Никоне́нко ( , Миргород, Полтавська область — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, Мар'їнка, Донецька область) — українська військовослужбовиця; старша солдатка Збройних сил України; учасниця російсько-української війни як снайперка 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ. Псевдо — «Гера».

Указом Президента України нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис

Освіта та кар'єра

Народилася 25 серпня 1983 року в місті Миргород на Полтавщині[1]. Її батько — Сергій Никоненко, учасник вторгнення радянських військ до Афганістану[2]. Ярослава навчалася в неповній середній школі № 4, а потім у Миргородській середній школі № 1. Була лідеркою класу, займалася організаційною діяльністю. Любила фізкультуру та брала участь у спортивних змаганнях[3].

Здобула дві вищі освіти, друга — економічна[4]. Працювала економісткою в одному з ресторанів Києва[4]. 2006 року народила дочку Софію[5].

Військова служба

Від початку російсько-української війни разом із батьком та молодшою сестрою Богданою займалася волонтерством. У червні 2014 року її батько та сестра пішли добровольцями у батальйон «Айдар» — Ярославі ж тато забороняв йти на війну, оскільки в неї була восьмирічна дочка[4]. Після того як у січні 2015 року Сергій Никоненко загинув від обстрілу російськими окупантами, Ярослава вирішила піти до війська[6].

Готуючись до військової служби, закінчила дві снайперські школи та курси лідерства[4]. 2015 року пройшла 4-місячну підготовку в навчальному центрі «Десна» і до кінця року потрапила у військову розвідку. Проходила службу у Добровольчому українському корпусі «Правий сектор» у районі шахти «Бутівка» та на інших гарячих точках фронту. 2016 року повернулася в Київ[4].

2018 року вступила на військову службу за контрактом — до Окремого президентського полку; отримала звання старшої солдатки. Згодом перевелася до 101-ї окремої бригади охорони, яка підпорядковується безпосередньо начальнику Генерального штабу ЗСУ[4]. Ярослава хотіла на передову, тому була прикомандирована до 28-ї механізованої бригади ім. Лицарів Зимового походу — і 28 вересня 2019 року відправилася на фронт виконувати бойові завдання на позиціях підрозділу під Мар’їнкою на Донеччині[2]. Окрім командирів, про це знали лише три її подруги[4].

Загибель

15 жовтня 2019 року близько 15:30 загинула на бойовому посту поблизу Мар'їнки — від влучання кулі снайпера в голову[7]. На позиції, яку займала Ярослава, загинув не один військовий: відстань між снайперами у цьому місці займала лиш один кілометр, і Ярослава хотіла вичислити супротивника, який стріляв з окупованої території. На цій позиції вони слідкували один за одним цілий тиждень. У свій останній день, перед тим як іти на бойове завдання, Ярослава сказала: «Або я його, або він мене»[4].

Богдана Никоненко, молодша сестра Ярослави, розповідала[4]:

Шаблон:Цитата

17 жовтня на території військової частини 101-ї окремої бригади охорони ГШ в Києві з Ярославою попрощалися побратими. Наступного дня 18 жовтня на центральній площі Миргорода відбулося загальноміське прощання. Ярославу поховали поруч із батьком, на Алеї Героїв[2]. Цей день у місті оголосили днем жалоби[8].

Без Ярослави лишилися мама, сестра Богдана та донька Софія[5].

Нагороди та вшанування

  • Алея пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні, парк ім. Богдана Хмельницького, Львів
  • Алея пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні

    Алея пам'яті жінкам, загиблим у російсько-українській війні

  • Табличка біля яблуні, висадженої в пам'ять про Ярославу Никоненко

    Табличка біля яблуні, висадженої в пам'ять про Ярославу Никоненко

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

https://www.youtube.com/watch?v=zjHcYt00r2U

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Портали

  1. ↑ https://memorybook.org.ua/17/nikonenkoyaroslava.htm

  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 https://polinfo.gov.ua/9774-istorii-zakhysnykivyaroslava-nykonenko

  3. ↑ http://myrgorod.pl.ua/news/najkraschyh-zabyrajut-nebesa-myrgorodtsi-poproschalysja-iz-jaroslavoju-nykonenko

  4. ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 4,6 4,7 4,8 https://fakty.ua/322150-ili-ya-ego-ili-on-menya-snajper-yaroslava-nikonenko-pogibla-vyslezhivaya-vrazheskogo-strelka

  5. ↑ 5,0 5,1 https://poltava.to/news/53188/

  6. ↑ https://novynarnia.com/2019/10/15/vid-snayperskih-kul-zaginuli-dva-voyini-zsu-sered-nih-soldat-yaroslava-nikonenko/

  7. ↑ https://np.pl.ua/2021/10/istorii-zakhysnykiv-ta-zakhysnyts-yaroslava-nykonenko/

  8. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2801722-zagiblu-na-donbasi-vijskovu-aroslavu-nikonenko-pohovali-u-mirgorodi.html

  9. ↑ Шаблон:УПУ
  10. ↑ https://ms.detector.media/internet/post/28253/2021-10-06-nasha-misiya-vyrivnyaty-nerivnist-i-zrobyty-zakhysnyts-vydymymy/

  11. ↑ https://zahid.espreso.tv/news/2020/09/25/aleyu_pamyati_na_chest_zagyblykh_veteranok_oblashtuvaly_u_lvovi

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Никоненко_Ярослава_Сергіївна&oldid=29432