Ніклот

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Державний діяч

Ніклот (Шаблон:Lang-la[1]; Шаблон:Lang-dsb; 10901160) — останній самостійний князь бодричів (11291160), король венедів. Родоначальник династії Мекленбургів. Воював проти хрестоносців під час Вендського хрестового походу (1147). Опирався християнізації полабських слов'ян, вів боротьбу проти розширення Священної Римської імперії на схід. Також — Ніколот, Миколай.

Біографія

Про походження Ніклота точних відомостей немає. З 1130[2] р. до 1160 р. він очолював союз бодричів, хижан і черезпенян, будучи одночасно правителем Звірина, Кутина і Мальхова. Протягом майже 30 років він протистояв німецькій агресії, насамперед з боку Генріха Лева, і пручався прийняттю бодричами католицького християнства.

Відкритий спротив почався після того, як саксонський герцог і король Священної Римської імперії Лотар II передав землі бодричів данському герцогу Кнуду Лаварду як лен. Разом з Прібіславом I Вагрським, племінником бодрицького князя Генріха, Ніклот боровся з Лотарем II і Кнудом. Після загибелі Кнуда у 1131 р., Ніклот і Прібіслав I розділили між собою землі бодричів, першому дісталася східна частина і верховенство над бодричами, хижанами і черезпенянами. У наступні роки Ніклот для зміцнення своєї позиції і ослаблення Прібіслава I підтримував союзи з саксонською знаттю, насамперед з гольштейнським графом Адольфом II Шауенбургським.

У 1147 р. Ніклот розірвав цей союз, бо сакси зрадили його і узяли участь в Вендському хрестовому поході на його володіння. Спочатку, Ніклот зміг відбити цю агресію і навіть перейти у контр-наступ. Однак після успішного походу на Любек і у Вагрію, військо Ніклота було зупинено саксонсько-данським військом і відкинуте до фортеці Добин на Звіриному озері. Ніклотові вдалося уникнути вирішальної поразки, оскільки Добин так і не було захоплено. Бодричі ще протягом десятиліття зберігали політичну незалежність своєї слов'янської держави Славії. Було відновлено союз з Адольфом II Шауенбургським, за допомогою якого Ніклот у 1151 році зміг придушити спрямоване проти нього повстання хижан і черезпенян.

У 1156 р. Ніклот відкрито відмовив Генріхові Леву в прийнятті християнства бодричами, включно з ним самим. Генріх також намагався використати Ніклота як інструмент своєї політики в феодальних міжусобицях в Данії, однак той, хоч і нападав на човнах на данський берег, але переслідував в першу чергу власні інтереси.

У 1160 р. Вальдемар I Великий і Генріх Лев об'єдналися для вирішального військового походу проти ще незалежних слов'янських племен у Славії. Посилені під владою Вальдемара I данці знову напали з півночі, а Генріх Лев вторгся з армією у володіння Ніклота із заходу. Сили бодричів не могли зрівнятися з об'єднаною силою противників і князь Ніклот у серпні[2] місяці загинув у бою під-час оборони замку Верле, ставши останнім незалежним представником бодріцького племінного союзу. Таким чином, незалежна слов'янська влада над землями Мекленбургу була ліквідована аж до ріки Піни. Ще деякий час сини Ніклота Прібіслав і Вартіслав намагалися чинити опір окупантам. Однак після полонення і страти Вартіслава у 1164[3] році, Прібіслав був змушений визнати себе васалом саксонського герцога Генріха Лева, ставши першим герцогом Мекленбурзьким[4] і засновником династії Ніклотинґів, яка правила в Мекленбурзі до 1918 року.

Примітки

Джерела

  • Helmhold v. Bosau (Helmoldi Presbyteri Bozoviensis), «Chronica Slavorum», I/62ff., 71, 88, ed. B. Schmeidler, MGH SRG (in us. schol.) 32, 1937 Шаблон:Ref-la (= Monumenta Germaniae Historica. Scriptores. Bd. 7 = Scriptores Rerum Germanicarum in Usum Scholarum separatim editi. Bd. 26). Herausgegeben vom Reichsinstitut für ältere deutsche Geschichtskunde. 3. Ausgabe, bearbeitet von Bernhard Schmeidler. Hahnsche Buchhandlung, Hannover 1937 (Neu übertragen und erläutert von Heinz Stoob. (= Ausgewählte Quellen zur deutschen Geschichte des Mittelalters. Freiherr-vom-Stein-Gedächtnisausgabe. Bd. 19, ISSN 0067-0650). Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1963 (7. Auflage (unverändert der 6., gegenüber der 5., um einen Nachtrag erweiterte Auflage 2002). Mit einem Nachtrag von Volker Scior. ebenda 2008, ISBN 978-3-534-21974-2)).
  • Saxo Grammaticus: «Gesta Danorum». Шаблон:Ref-la = Danmarkshistorien. Latinsk tekst udgivet Karsten Friis-Jensen. Dansk oversættelse ved Peter Zeeberg. Danske Sprog- og Litteraturselskab & Gads Forlag, Kopenhagen 2005, ISBN 87-12-04025-8.
  • «Knýtlinga saga». The History of the Kings of Denmark. Translated by Hermann Pálsson and Paul Edwards. Odense University Press, Odense 1986, ISBN 87-7492-571-7. Шаблон:Ref-non Шаблон:Ref-de
    • Turasiewicz A., «Dzieje polityczne Obodrzyców od IX wieku do utraty niepodległości w latach 1160–1164», Warszawa 2004 Шаблон:Ref-pl
    • Eric Christiansen, «The Northern Crusades», London: Penguin Books, 1997, p. 65-67, p. 287. ISBN 0-14-026653-4. Шаблон:Ref-en
    • Lexikon des Mittelalters: Band VI s. 1163 Шаблон:Ref-de
    • Karl Jordan, «Heinrich der Löwe, Deutscher Taschenbuch Verlag München», s. 31,37,44,78,84-87, 92,130 Шаблон:Ref-de
    • M. Hamann, «Mecklenburg». Gesch. 1968, 69-84 — Gesch. in Gestalten, III, 1981, 221ff. Шаблон:Ref-de
    • Nils Rühberg: «Niklot und der obodritische Unabhängigkeitskampf gegen das sächsische Herzogtum: Mecklenburgische Jahrbücher». Band 111, 1996, ISSN 0930-8229, S. 5-20. Шаблон:Ref-de
    • Hans-Otto Gaethke: «Herzog Heinrich der Löwe und die Slawen nordöstlich der unteren Elbe» (= Kieler Werkstücke. Reihe A: Beiträge zur schleswig-holsteinischen und skandinavischen Geschichte. Band 24). Lang, Frankfurt am Main u. a. 1999, ISBN 3-631-34652-2 (Zugleich Dissertation an der Universität Kiel, 1998, Rezension ). Шаблон:Ref-de
    • Hubertus Seibert: «Niklot »: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 19, Duncker & Humblot, Berlin 1999, ISBN 3-428-00200-8, S. 261 (Digitalisat). Шаблон:Ref-de

Посилання

Шаблон:Вікіпосилання

http://bvsv.livejournal.com/2585.html
Шаблон:Ref-ru
http://nobles.narod.ru/meck.html
Шаблон:Ref-ru


Шаблон:Бібліоінформація

  1. Ім'я Ніклота записав латиною «Niclotus» Гермольд, а «Nucletus» — Саксон Граматик. З запису данською мовою його імені як «Mjúklátr», можна стверджувати про транскрибування слов'янського імені МИКОЛА.
  2. 2,0 2,1 Marek Miroslav, «Mecklenburg », Genealogy.EU Шаблон:Ref-en
  3. http://bvsv.livejournal.com/2585.html
    Шаблон:Ref-ru
    
  4. http://nobles.narod.ru/meck.html
    Шаблон:Ref-ru