Олефіренко Євген Валерійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Олефіренко
Євген Валерійович Олефіренко
UA-OF1b-LT-GSB-H(2015).png ЛейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Євген Валерійович Олефіренко (позивний — Елвіс; 27 вересня 1988, м. Київ — 7 липня 2022, біля м. Бахмут, Донецька область) — український військовослужбовець, лейтенант 1 ОБрСпП Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).

Життєпис

Євген Олефіренко народився 27 вересня 1988 року в місті Києві.

Випускник-історик Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2010, бакалавр; 2017, магістр) та Упсальського університету Швеції (2012).

У 2014 році після початку російсько-української війни цілеспрямовано готувався до захисту України. Навчався у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

24 лютого 2022 року був мобілізований до 206-го батальйону 241-ї окремої бригади ТрО, потім був переведений до 1 ОБрСпП. За цей час воював під м. Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців, які захищають Україну, командував взводом 1-ї Інтернаціональної роти 517-го батальйону 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна. Захищав м. Лисичанськ на Луганщині і він зумів вивести свій підрозділ з напівоточеного міста неушкодженим.

Загинув 7 липня 2022 року в боях з російськими окупантами біля м. Бахмуту на Донеччині.[1]

Похований 10 липня 2022 року на Байковому кладовищі м. Києва.

Залишилася дружина та донька.

Нагороди

  • орден «За мужність» III ступеня (17 листопада 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2].

Вшанування пам'яті

У серпні 2022 року катедра історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» оголосила про заснування Іменного благодійного Фонду ім. Євгена Олефіренка[3].

Євген Олефіренко похований на Байковому кладовищі поруч із Батьком — Віталієм Шевченком.

Цікаві факти

Книжки, які врятували бійці Євген Олефіренко та Станіслав Коваль у переддень захоплення росіянами міста Лисичанська були передані до Центральної бібліотеки ім. Т. Г. Шевченка для дітей міста Києва[4][5].

Сім'я

Дружина — Марія Павловська, науковиця, мікробіолог, дослідниця НАНЦ.

Донька — Дзвенислава Олефіренко (2013).

Сестри — Богдана Шевченко, журналістка, фотохудожниця, видавчиня; Олена Олефіренко.

Брат — Андрій Шевченко, журналіст, народний депутат України в парламенті V, VI і VII скликань, Надзвичайний і повноважний посол України в Канаді (з 24 вересня 2015).

Батьки — Оксана Шевченко, Віталій Шевченко, Валерій Олефіренко.

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ