Олійник Ярослав Олексійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав Олійник
Ярослав Олексійович Олійник
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Ярослав Олексійович Олійник (Шаблон:Н 28 січня 1998 — Шаблон:Пом 5 червня 2022[1]) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України, кавалер ордену «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис

Шаблон:Розділ-стильШаблон:Розділ без джерел Народився і проживав у м. Київ. Після закінчення школи вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Ярослав був високим і статним парубком з рудим волоссям, захоплювався компʼютерами та їх ремонтуванням, завжди цікавився новими технологіями. До війни працював у компанії з виготовлення ролетів та розроблював сайти. Сором’язливий та інтелігентний хлопчик, який саме у важкі часи України проявив своє велике серце героя. Попереду у нього було довге життя, багато радості та мрій. Але одна мрія виявилась сильніше всього – жити у вільній та незалежній Україні. І за цю мрію молодий, талановитий чоловік заплатив своїм життям. З початку відкритої збройної агресії Росії проти України Ярослав зі зброєю в руках пішов захищати родину в територіальну оборону міста Києва, а пізніше – лав ЗСУ. Герой казав: «Рабів до Раю не пускають». Завжди був першим на підготовці, на полігоні, пробіжці. В середині травня 7 стрілецька рота 242-й окремий батальйон територіальної оборони (Україна) укріплювала позиції на Донеччині. Не побоявшись нічого, відважний стрілець кинувся рятувати життя товариша від пулі ворожого снайпера. Й був смертельно застрелений, куля пробила паспорт Громадянина України.. Дружина Олександра залишилася без чоловіка, а дворічна копія Мирослава без батька. Поховали Ярослава 14.06.2022 на кладовищі міста Києва.

Нагороди

Примітки

Шаблон:Примітки Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub