-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Оніщук Юрій Віталійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оніщук Юрій Віталійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Ю́рій Віта́лійович Оніщу́к (27.4.1990-25.8.2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1990 року в місті Луцьк. Закінчив луцьку ЗОШ № 15, по тому — ВПУ будівництва та архітектури; отримав фах муляра, штукатура та плиточника.

Мобілізований 9 квітня 2014-го, солдат-радіотелефоніст, 51-ша окрема механізована бригада.

В ніч на 25 серпня 2014-го загинув під час бою за Іловайськ поблизу Кутейникового. 3-й батальйон бригади в тому часі опинився у оточенні біля Березного — Оленівки під постійним артобстрілом блокпосту 3906. Тоді ж поліг солдат Голяновський Руслан Вікторович.

Похований 1 вересня 2014 року у селі Гаразджа, Луцький район.

Без Юрія лишились і батьки і бабуся.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 10, місце 6
  • Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
  • відзнака 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно)
  • Почесний громадянин міста Луцька (посмертно; рішення Луцької міської ради від 25 липня 2018 № 44/1)[2]
  • 20 грудня 2015 року в Луцьку на будинку, у якому мешкав Юрій Оніщук, встановлено меморіальну дошку на його честь.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ