Парубій Андрій Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Державний діяч Андрі́й Володи́мирович Парубі́й (Шаблон:Н , Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український політик. Голова Верховної Ради України з 14 квітня 2016 року по 28 серпня 2019 року.

Співголова міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литви та Сейму й Сенату Польщі. Голова Виконавчого комітету Національної парламентської групи в Міжпарламентському союзі. Член РНБО.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України з 27 лютого[1] по 7 серпня 2014 року. Народний депутат України 6-го, 7-го та 8-го скликань. Член СНПУ (1994—2004), «Наша Україна» (2004—2012), «Фронт Змін» (2012), ВО «Батьківщина» (2012—2014), «Народний фронт» (2014—2019) та «Європейська Солідарність» (з 2019). Під час Євромайдану був комендантом Самооборони Майдану.

У минулому редактор науково-політичного журналу «Орієнтири».

Біографія

Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді Львівської області України. Онук кулеметника Збройних сил Української держави та Української галицької армії, учасника битви за Львів 1918 року[2].

Стрийки воювали в лавах УПА. Родина була виселена до Сибіру строком на 10 років.

Закінчив історичний факультет Львівського університету (1994, спеціальність — історик, викладач історії), аспірантуру Львівської політехніки (2001, спеціальність — політологія та соціологія).

Працював:

  • лаборантом (1987—1989) та старшим лаборантом (1991) Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР;
  • лаборантом Верхньодністровської слов'яно-руської археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР (1987—1988);
  • керівник націоналістичної молодіжної організації — Товариство «Спадщина» (1988). Брав участь у національно-визвольному русі, організовував перші в Україні пікети. У 1989 його було арештовано за організацію несанкціонованого мітингу.

Початок політичної діяльності

Шаблон:Депутат З 1990 року — депутат Львівської обласної ради, секретар постійної депутатської комісії з питань молоді й спорту.

У 1991 році разом з Олегом Тягнибоком був одним з засновників Соціал-національної партії України (СНПУ), перейменованої у 2004 у Всеукраїнське об'єднання «Свобода».

У 1994—1998 роках — депутат Львівської міськради, голова депутатської групи.

З 1996 року — керівник Товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту України «Патріот України».

З 1999 року — редактор науково-політичного журналу «Орієнтири».

З 2002 року — депутат, заступник голови Львівської обласної ради.

Активний учасник «Помаранчевої революції». Під час подій листопада-грудня 2004 року був комендантом Українського дому в Києві. Нагороджений пам'ятним знаком «Визначному учаснику Помаранчевої революції». Член політичної ради партії «Наша Україна».

З 2005 року — голова партії «Народний союз «Українці!»», реорганізованої в Громадянське об'єднання «Український дім».

З квітня 2006 року до грудня 2007 року — депутат Львівської обласної ради від «Наша Україна».

У лютому 2010 року Парубій звернувся до Європейського парламенту переглянути свою негативну реакцію на рішення екс-президента України Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері, лідеру «Організації українських націоналістів», звання Героя України.[3]

З 2007 по 2012 — народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Голова підкомітету з питань контролю над здійсненням зовнішніх відносин Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Член депутатської групи В'ячеслава Кириленка «За Україну!».

3 лютого 2012 року написав заяву про вихід з партії «Наша Україна». 6 червня вступив до партії «Фронт Змін».

З 2012 по 2014 рік — народний депутат України VII скликання від ВО «Батьківщина». Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення інтеграції України в міжнародний науковий та освітній простір Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.

Євромайдан

Парубій на сцені Євромайдану. Київ, 8 грудня 2013 року.

З листопада 2013 по лютий 2014 року координував щоденне функціонування Євромайдану (м. Київ, Майдан Незалежності); був фактичним комендантом і очільником його наметового містечка та керівником загонів Самооборони Майдану.

Після підписання Президентом Януковичем і лідерами опозиції 21 лютого 2014 року Угоди про врегулювання політичної кризи в Україні, в ніч з 21 лютого на 22 лютого загонами Самооборони, під керівництвом Парубія, був узятий під контроль урядовий квартал в Києві — будівлі Верховної Ради, Адміністрації президента, Кабінету міністрів і МВС.[4][5]

Парубій добровільно склав депутатські повноваження 17 березня 2014 року у зв'язку призначенням на посаду секретаря РНБО.

Секретар РНБО

27 лютого 2014 року, після перемоги Євромайдану і відсторонення Віктора Януковича від влади, указом виконувача обов'язків Президента України Олександра Турчинова Андрій Парубій призначений Секретарем РНБО[1]. На час його перебування на посаді припали початок тимчасової анексії Криму Росією і збройний конфлікт на сході України. Як секретар Ради національної безпеки і оборони, Парубій курирував антитерористичну операцію проти сепаратистів на сході України[6].

19 березня Парубій доручив МВС посилити охорону ядерних об'єктів,[7] 24 березня — «провести розслідування на предмет того, наскільки діяльність російських телеканалів відповідає українському законодавству, якщо є там факти розпалювання міжнаціональної ворожнечі, заклики до війни, сепаратизму тощо»[8].

7 серпня 2014 року оголосив, що подав відставку із займаної посади[9], додавши, що «в час війни коментувати відставку вважаю неприйнятним»[10]. Того ж дня заяву про відставку підписав Президент Петро Порошенко.[11] 18 серпня виведений зі складу РНБО[12]. Пізніше Парубій пояснив свою відставку існуванням розбіжностей з главою держави. Зокрема, як стверджує Володимир Семків, він критикував мирний план Петра Порошенка, вважаючи його безперспективним[13].

Депутатство (2014–2016)

26 серпня 2014 р. покинув політраду партії «Батьківщина».

10 вересня 2014 року на з'їзді партії «Народний фронт» разом із командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради — спеціального органу, для розробки пропозицій по обороноздатності України.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України за партійним списком (№ 4 у списку) від Народного фронту[14].

4 грудня 2014 року голосами 313 народних депутатів обраний Першим заступником Голови Верховної Ради України.[15]. Як і голова Верховної Ради, В. Гройсман, А. Парубій підтримав Постанову про особливий порядок самоврядування на Донбасі[16], а також і проєкт змін до Конституції щодо «децентралізації влади», що передбачає цей особливий порядок[17].

Спікер

14 квітня 2016 року Парубія було обрано Головою Верховної Ради[18]. Він замінив на цій посаді Володимира Гройсмана, який очолив Кабінет Міністрів України. Член РНБО[19].

15 лютого 2019 року Парубій підписав розпорядження про створення Офісу парламентської реформи. Голова ВР зазначив, що до роботи в офісі планується залучити 15 співробітників відповідно до напрямів парламентської роботи[20].

2 серпня 2019 року Шевченківський суд Києва зобов'язав ДБР відкрити кримінальне провадження щодо Парубія через можливе втручання його у виборчий процес[21].

Політичні погляди

Андрій Володимирович Парубій є прихильником створення Балто-Чорноморського союзу. Про це він, зокрема заявив 20 травня 2016 року в інтерв'ю телеканалу «Рада» після зустрічі 16 травня з главою польсько-української групи дружби у парламенті Польщі Шаблон:Нп. За словами Парубія «Україна має стати одним із центрів ухвалення рішень, одним з центрів впливу як велика могутня держава». Він також зауважив, що «ідея Балто-Чорноморського союзу, як одного з форматів європейської інтеграції України, є надзвичайно перспективною і важливою для нашої держави».[22]

Нагороди та почесні звання

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (23 червня 2009 року) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина[23]
  • Орден «За заслуги» III ст. (6 грудня 2006 року) — за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм[24]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016 року) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[25]
  • Почесна грамота Президента України
  • Орден хреста Святого Андрія Первозванного. Вселенський патріарх Варфоломій нагородив 6 січня 2019 року[26].

Родина та особисте життя

Дружина — Уляна Юріївна, працює на кафедрі фольклористики Львівського національного університету. Дочка — Ярина (нар. 2001).

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Декларація

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Депутати ВРУ-8 Шаблон:Керівники українського парламенту Шаблон:Депутати ВРУ-9 Шаблон:Ukraine-politician-stub

  1. 1,0 1,1 Указ Президента України № 165/2014 Про призначення А.Парубія Секретарем Ради національної безпеки і оборони України
  2. https://www.youtube.com/watch?v=ZXe7LHN23ck

  3. Депутат Парубій просить Європарламент переглянути своє рішення щодо Бандери
  4. Самооборона Майдану взяла під контроль урядовий квартал — А.Парубій
  5. Парубій: Майдан сьогодні повністю контролює Київ
  6. Parubiy says anti-terrorist operation will continue as separatists in Luhansk, Donetsk reject Putin's call to postpone referendum
  7. Парубій доручив МВС посилити охорону ядерних об'єктів
  8. Парубій доручив СБУ та ГПУ розібратися з російськими каналами
  9. http://www.rbc.ua/ukr/news/politics/sekretar-snbo-andrey-parubiy-podal-v-otstavku-07082014131500/

  10. Парубій підтвердив, що пішов у відставку
  11. Посада секретаря РНБО залишалася вакантною безпрецедентно довго, до 15 грудня 2014 року, майже півроку.
  12. Указ Президента України № 654/2014 від 18 серпня 2014 року «Про зміну у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  13. Володимир Семків. «Кривавий» секретар // Збруч, Шаблон:Dnc
  14. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  15. http://www.unian.ua/politics/1017773-pershim-vitse-spikerom-radi-obrano-parubiya-a-vitse-spikerom-sirojid.html

  16. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=1136

  17. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=3462

  18. http://ukranews.com/news/205812.Parubiy-naznachen-spikerom-Verhovnoy-Radi.uk

  19. Шаблон:УПУ
  20. https://www.unn.com.ua/uk/news/1780378-v-ukrayini-stvorili-ofis-parlamentskoyi-reformi

  21. https://www.rbc.ua/ukr/news/sud-obyazal-gbr-zaregistrirovat-proizvodstvo-1564766024.html

  22. http://bintel.com.ua/uk/article/volodich-balto2/

  23. Указ Президента України № 475/2009 від 23 червня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  24. Указ Президента України № 1040/2006 від 6 грудня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України»
  25. Шаблон:УПУ
  26. Варфоломій нагородив Парубія орденом