-

Сьогодні 21 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Парфенков Василь

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Парфенков
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Василь Парфенков (30 серпня 1983, Мінськ, Білоруська РСР — 26 червня 2022, під Лисичанськом, Україна) — білоруський громадський активіст, політв'язень Білорусі. З 2014 року — боєць батальйону «ОУН» у війні на сході України.

Біографія

Закінчив 9 класів мінської школи № 163, працював автослюсарем в мінському автопарку № 7.[1]

Був активістом незареєстрованої Білоруської Партії Свободи. Брав активну участь у захисті Куропат у 2002 році, коли мінська влада мала плани зруйнувати хрести-пам'ятники жертвам сталінізму заради розширення МКАД. Під час оборони Куропат, коли невідомі підпалили намет захисників, Василь врятував від пожежі двох осіб.[2]

Брав участь в акціях протесту разом з «Молодим Фронтом» і «Зубр». Затримувався міліцією і відбував адміністративні терміни в ізоляторі на Акрестіна за громадську активність.[2]

Під час президентських виборів 2010 року активно брав участь у громадянській кампанії «Говори правду!», був активістом штабу Володимира Некляєва, збирав підписи за нього, проводив агітацію. Учасник Площі-2010.[2]

Хронологія переслідування

Затриманий в Мінську 4 січня 2011 року за підозрою в причетності до «масових заворушень» 19 грудня 2010 Через три доби виявився в мінському СІЗО по вул. Володарського як учасник кримінальної справи за ст. 293.[2]

17 лютого 2011 року Фрунзенський суд Мінська за участь в акції 19 грудня 2010 року засудив В. Парфенкова на 4 роки колонії суворого режиму. Відбував покарання в колонії м. Орші.[2]

Написав прохання про помилування на ім'я Олександра Лукашенко. У проханні він не визнав себе винним, обмежився проханням випустити його.[3]

11 серпня 2011 р. помилуваний О. Лукашенко і звільнений.[4].

29 травня 2012 року В. Парфенков засуджений до 6 місяців колонії за порушення умов превентивного нагляду. Приводом для цього стала його участь в суспільно-політичному житті країни. 24 липня Мінськ міський суд не задовольнив касаційну скаргу В. Парфенкова. 9 серпня Василь Парфенков був узятий під варту і відправлений відбувати покарання в колонію в Барановичах.[4]

Звільнений 9 лютого 2013 року. Взято під превентивний нагляд міліції[5] на півроку[6].

12 липня 2013 року Василю в черговий раз було пред'явлено нове звинувачення за статтею 421 Кримінального кодексу РБ — порушення умов превентивного нагляду.[5]

Справа була передана до суду, але судового процесу по ній не відбулося — був використаний інший спосіб впливу: 21 вересня 2013 після відбуття 5-добового адміністративного арешту, до якого В. Парфенков був засуджений «заочно»[2], його доставили з Центру ізоляції правопорушників в РУВС Першотравневого району м Мінська, звідки направили в лікувально-трудовий профілакторій (ЛТП) у Свєтлогорськ на 12 місяців для примусового лікування від алкоголізму.[5]

Суд за порушення умов превентивного нагляду (за звинуваченням 12 липня 2013) повинен був відбутися 28 листопада 2013 року, але оскільки в суді з'ясувалося, що Василю Парфенкова не повідомили про дату суду за п'ять днів до його початку, як того вимагає процесуальне законодавство, він був перенесений на 5 грудня[7].

5 грудня 2013 року суддя суду Першотравневого району Мінська Леонід Єременко засудив громадського активіста за порушення правил превентивного нагляду до 1 року покарання у виправній колонії в умовах суворого режиму.[5]

На весь час укладення В. Парфенков був позбавлений побачень і передач від родичів[8].

Був визволений 5 грудня 2014 року.[9]

Еміграція

19 грудня 2014 р. Василь Парфенков разом з сім'єю (дружиною і 11-місячним сином) поїхав до України[8]. Там записався в Добровольчий батальйон «ОУН»[10]. У вересні 2015 р доброволець Василь Парфенков був поранений у бойовому зіткненні під селом Піски недалеко від Донецька[11]. У лютому 2016 року Парфенков був затриманий за участь у погромі російських банків в Києві.[12] Незабаром Тактична група «Білорусь» визнала Парфенкова разом з Е. Лобовом фронтовиками.[13]

Вступив до батальйону «Волат» Білоруського полка імені Кастуся Калиновського. Імовірно загинув 26 червня в боях під Лисичанськом[14].

Нагороди

Лауреат Національної премії в області захисту прав людини Хартії'97 2014 року[15].

Див. також

Посилання

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ За права на выбар. Партрэты асуджаных. Плошча-2010. / Рэд. А.Лапцёнак.— Праваабарончы цэнтр «Вясна» / —Вільнюс: Gudas, 2011. — 142 c. — (C.39).
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Васіль Парфянкоў
  3. ↑ Вызваленыя палітвязні прыбываюць у Мінск. Выйшлі Парфянкоў, Яроменак, Мацукевіч, Дрозд, Казакоў, Грыбкоў, Сакрэт, Квяткевіч
  4. ↑ 4,0 4,1 Вызваленне палітвязня Парфянкова чакаецца ў суботу а 11-й гадзіне
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 СІТУАЦЫЯ З ПРАВАМІ ЧАЛАВЕКА ў Беларусі ў 2013 годзе Шаблон:Ref-be
  6. ↑ Васіль Парфянкоў: «Я — не злачынца, не злодзей, а звычайны беларус..» Шаблон:Ref-be
  7. ↑ Василь Парфенков: «Я — не злочинець не злодій, а звичайний білорус ..»
  8. ↑ 8,0 8,1 Ситуація з правами людини в Білорусі. Грудень 2014 року
  9. ↑ Політв'язень Василь Парфенков на свободу
  10. ↑ Колишній політв'язень Василь Парфенков воює в українському батальйоні ОУН
  11. ↑ Василь Парфенков в госпіталі в Одесі
  12. ↑ Белорус Василий Парфенков снова задержан в Киеве Шаблон:Ref-ru
  13. ↑ Тактична група «Білорусь» визнала Парфенкова і Лобова фронтовиками
  14. ↑ Полк Каліноўскага выступіў з заявай па стратах, імаверна, трое ваяроў загінулі
  15. ↑ Хартія'97 назвала лауреатів Національної премії в області захисту прав людини
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Парфенков_Василь&oldid=16023