-
Петрович Віталій Іванович
| Петрович Віталій Іванович | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Віта́лій Іва́нович Петрович (1981-2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 7 березня 1981 року в місті Тирасполь МРСР.
Дитинство та юність пройшли в селі Кірове (нині Грузське) Бобринецького району Кіровоградської обл. Закінчив ЗОШ села Витязівка Бобринецького району, потім Кіровоградське медичне училище (нині коледж ім. Є. Й. Мухіна) «Лікувальна справа».
Мешканець міста Кіровоград (нині Кропивницький). На весні 2014 мобілізований до лав ЗСУ. Мобілізований під час першої хвилі.
Фельдшер медичного пункту, 34-й батальйон територіальної оборони «Батьківщина».
13 серпня 2014-го під час обстрілу з БМ-21 терористами опорного пункту поблизу села Польове та села Орлово-Іванівка (Курган Гостра Могила, висота 314).
Похований у Кропивницькому 15 серпня.
Бойовий шлях: 4 травня 2014 року у м. Кіровоград сформовано 34 БТРО (нині 34 ОМБ 57 окремої мотопіхотної бригади). А вже влітку 34 батальйон активно бере участь в бойових діях…
Одні зі знакових боїв 21 липня звільнення м. Дзержинськ. Коли у самому центрі міста, чекаючи на допомогу, в будівлі міськради в цей час в повному оточенні тримали оборону українські спецпризначенці. Підрозділи 34 БТРО підсилені ротною тактичною групою 169 навчального центру «Десна», здійснили сміливий та неочікуваний вихід з двох напрямків на околиці міста, в запеклих боях знищили 3 блокпости російських бандформувань, один опорний пункт та одну засідку противника. Цього ж дня два взводи 34 БТРО, виконуючи завдання по розвідці шахти 6-7, що в м. Горлівка, попали в засідку, але змогли не тільки вийти з неї без втрат, а ще й оточити і знищити ворога. Загальні втрати бойовиків того дня склали майже 70 осіб. У подальшому за 2 тижні батальйон зайняв позиції від м. Дзержинськ до с. Красний Партизан, що на перехресті доріг Ясиновата-Єнакієве.
29 липня 2014 року 2 та 3 взводи першої роти 34 БТРО зайняли позиції в опорних пунктах біля селища Польове на кургані «Гостра Могила» та в Орлово-Івановки, що неподалік Шахтарська.
1 серпня до них приєднався 1 взвод. Було зайняте перехрестя доріг Чернухіно-Фащівка, в майбутньому опорний пункт «БАЛУ» відомий по зведенням з Дебальцівської дуги. Для відволікання сил терористів від десантників 25 бригади, які забезпечили прорив у відомій «РЕЙД» батальйонних тактичних груп 95 бригади та з боями відходили з району Шахтарська, взвод 1 роти 34 БТРО з одним танком 17 ОТБР та БМП 169 НЦ зав'язали нерівний бій в с. Розсипне Шахтарського р-ну з противником, що переважає. І знову сміливість, рішучість, майстерність дозволили перемогти, в ході бою було знищено велику кількість ворожої техніки, в тому числі один танк, самі російські бойовики підтвердили в своїх засобах масової інформації численні втрати в особовому складі не менше 30 чоловік — «200» та втричі більше поранених, помилково стверджуючи, що їх атакували силами ЗСУ не менше батальйону з танковою ротою. Під час воєнних дій влітку 2014 в зоні АТО особовий склад Кіровоградського 34 БТРО звільнив 6 населених пунктів серед них м. Дзержинськ (нині Торецьк), брав участь в боях під Дебальцевим, ліквідував двох ватажків ЛНР,один з яких на позивний "Лєший"був "правою рукою" так званого "Безлера)-знищенням ватажка було проведено під час контратаки,на засідку противника(і знаковим було те що в цьому брало участь відділення санінструкторів мол.сержанта Петровича Віталія Івановича,відвагою тоді відзначився старшина-санінструктор(воїн-афганець).
Петрович Віталій Іванович загинув 13 серпня 2014 року під час оборони 314 висоти «Курган Гострої Могили» Шахтарського району, отримавши смертельні осколкові поранення внаслідок обстрілу російськими військами з установок БМ — 21 «ГРАД».
15 серпня 2017 року похований на Алеї Слави Ровенського кладовища м. Кіровоград (нині м. Кропивницький).
Без Віталія лишились брат, дружина та донька.
Нагороди та вшанування
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня
- рішенням виконкому Кіровоградської ради (26.8.2014) нагороджений відзнакою «За заслуги 2 ступеня» (посмертно).
- Вшановується 13 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 6, місце 29.