Петрів Василь Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Петрів
Василь Володимирович Петрів
UA-OR7-MSGT-GSB-H(2015).png Головний сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Василь Володимирович Петрів (13 листопада 1975, с. Нараїв, Донецька область — 9 липня 2022, м. Часів Яр, Донецька область) — український військовослужбовець, головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).

Життєпис

Василь Петрів народився 13 листопада 1975 року у селі Нараїв, нині Нараївської громади Тернопільського району Тернопільської области.

З 1999 року служив в Бережанському відділі поліції Головного управління поліції України в Тернопільській області, де пройшов шлях від сержанта до майора. Згодом працював начальником Ізолятора тимчасового утримання № 1 в м. Бережани. Від 2014 року понад вісім разів їздив на спецзавдання на схід України у складі зведеного загону поліції Тернопільської области. У 2021 році пішов на заслужений відпочинок.

З початком повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року одним з перших вступив до лав Збройних Сил України, як доброволець. Виконував обов'язки командира відділення стрілецького батальйону. Загинув 9 липня 2022 року в м. Часів Яр на Донеччині.

Похований 21 липня 2022 року на кладовищі в родинному селі.

Вшанування пам'яті

19 липня 2022 року посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Бережанської міської територіальної громади».

13 листопада 2022 року на вулиці Чорновола у місті Бережанах Тернопільського району відкрили меморіальну дошку Василю Петріву.

Нагороди

  • орден «За мужність» III ступеня (9 січня 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1].

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ