-
Пилипенко Віталій Валентинович
| Пилипенко Віталій Валентинович | |
|---|---|
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Віта́лій Валенти́нович Пилипéнко ( — Шаблон:ДС) — старший сержант Збройних сил України, розвідник 81-ї аеромобільно-десантної бригади (81 ОАеМБр), депутат Дружківської міської ради 2020 року скликання. Повний кавалер ордена «За мужність»
Життєпис до російської агресії
Народився 19 лютого 1974 в місті Соснівці Червоноградського району Львівської області. Відслужив строкову службу в ЗСУ на Заході України на початку 1990-х років. Працював на шахті в Червонограді. Згодом переїхав до Ізраїлю.[1]
Участь у війні на Сході України
Після початку російського вторгнення в Україну 2014 Віталій Пилипенко повернувся з Ізраїлю щоб боронити Україну. Ключовою для цього рішення стала загибель його двоюрідного брата у складі ЗСУ під час обстрілу Збройними Силами РФ української військової колони 11 липня 2014. У військоматі Пилипенку відмовили у призові пославшись на його вік (40 років) і той вступив до добровольчого підрозділу УНА-УНСО, що незабаром увійшов до 54-го окремого розвідувального батальйону, а звідти його відібрали до розвідувальної роти 81 ОАеМБр ЗСУ.[1]
З 13 січня 2015 Пилипенко брав участь у боях за Донецький аеропорт, зокрема за метеорологічну вежу. У березні 2015 отримав поранення — куля пробила лопатку, ключицю і вибила зуби. Провів три місяці у шпиталі і повернувся до військової служби у 81 ОАеМБр.[1]
Воював під Зайцевим і Новгородським. З березня 2016 брав участь у боях за Авдіївку як командир взводу розвідників. 31 березня 2016 підірвався на міні захованій в дитячій куртці в завалах будинку. Під час реабілітації в лікарні імені Мечникова за ним доглядала волонтерка з Дружківки Ярослава, з якою вони згодом жили подружжям, внаслідок чого він повязав решту життя з Дружківкою[2].
Діяльність у Дружківці
На місцевих виборах в Україні у жовтні 2020 Віталія Пилипенка було обрано одним з трьох депутатів від Голосу до дружківської міської ради[3]. Як депутату йому не раз вдавалося домогтися змін рішень проросійської партії ОПЗЖ, що мала монобільшсть у раді[4]. На Донеччині Віталій Пилипенко брав участь у вишколах добровольців у якості інструктора з тактики бою[5].
Участь у війні в 2022 і загибель
Після початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 Віталій Пилипенко повернувся до 81 ОАеМБр на посаду розвідника. Під час виконання бойового завдання навесні 2022 Пилипенко загинув. Віднайти і повернути тіло для поховання стало можливим завдяки пошуковій місії фонду «Чорний тюльпан»[4].
Нагороди
- Орден «За мужність» I ст. (13 квітня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[6]
- Орден «За мужність» II ст. (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7]
- Орден «За мужність» III ст. (12 жовтня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків[8]
Примітки
Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Військо України, «Наші. Історії українських воїнів. Книга 3», Київ 2017
- ↑
https://vchasnoua.com/articles/68876-my-buly-hotovi-na-vse-aby-pomstytysia-za-smert-khloptsiv-istoriia-dobrovoltsia-iakyi-poviazav-svoie-zhyttia-z-donbasom
- ↑
https://www.06267.com.ua/news/2935126/kogo-pobacimo-u-skladi-druzkivskoi-miskoi-radi-novogo-sklikanna
- ↑ 4,0 4,1 Цензор.нет, Захищаючи Україну загинув розвідник 81-ї бригади Віталій Пилипенко. ВІДЕО+ФОТОрепортаж, 16 жовтня 2022
- ↑
https://dobronews.city/blogs/139799/na-dobropilschini-projshli-dobrovolchi-vijskovi-navchannya
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ