-
Потієнко Анатолій Юрійович
| Потієнко Анатолій Юрійович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Анато́лій Ю́́рійович Потієнко ( , с. Придеснянське, Чернігівська область — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, с. Новогнатівка, Донецька область) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився в сім'ї колгоспників, 1998 року закінчив Городищанську неповну середню школу (Коропський район). Того ж року розпочав трудову діяльність — у своєму селі, ТОВ «Дружба». 2001 році призваний до лав ЗСУ, Внутрішні війська. Демобілізувавшись, повернувся працювати до свого села. Від 2008 року проживав у селі Валки Прилуцького району. Працював у селянському господарстві місцевого фермера, в Густинському Свято-Троїцькому монастирі, на благоустрої села, згодом — в особистому селянському господарстві.
Мобілізований 31 березня 2014-го, солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, згодом — номер кулеметної обслуги 72-ї механізованої бригади. 23 серпня 2014 року направлений у зону бойових дій.
Загинув 7 січня 2015-го на блокпосту біля села Новогнатівка від кулі снайпера.
Без Анатолія лишилися дружина, донька 2011 р.н., мама і сестра.
Похований 12 січня 2015 року в селі Боршна, Прилуцький район.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 1 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- у селі Городище Коропського району в приміщенні колишньої школи, де навчався Анатолій Потієнко, встановлено меморіальну дошку його честі[2].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 7 січня[3][4].