-
Притика Олександр Андрійович
| Притика Олександр Андрійович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Андрі́йович Прити́ка ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях
Нагородився 1965 року в селі Нова Ободівка (Тростянецький район, Вінницька область). Закінчив Новоободівську ЗОШ. Служив на Балтійському флоті в званні старшого матроса з 1983 по 1986 рік. З 1988 по 1991 рік служив в рядах Міністерства Внутрішніх Справ.
Працював в колгоспі механізатором, з 1993 року — слюсар Ободівського цукрового заводу, довгий час працював в Тростянецькій дільниці Гайсинського міжрайонного управління газового господарства.
В часі війни — доброволець; мобілізований у першу хвилю, солдат, стрілець-радіотелефоніст 9-го батальйону територіальної оборони Вінницької області.
За інформацією військового комісаріату, помер у шпиталі від отриманих ран під час виконання бойового завдання.
Без Олександра лишились батьки, дружина Тетяна Іванівна, діти.
Похований в смт Тростянець 15 серпня 2014 року.[1]
Нагороди та вшанування пам'яті
- 13 жовтня 2016 року в Новоободівській ЗОШ відкрили меморіальну дошку випускнику Олександру Притиці[2]
- нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно)
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 41
- 1 червня 2021 року у Тростянці відкрили Стелу пам'яті загиблим та померлим землякам-учасникам АТО/ООС — серед них й Олександр Притика[3]
- нагрудний знак «Почесна відзнака 9-го ОМПБ» (посмертно)[4]