Пікус Євгеній Михайлович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пікус Євгеній Михайлович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях (посмертно)
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Євге́ній (Євген) Миха́йлович Пі́кус (14 вересня 1979, м. Вінниця, Українська РСР — 25 серпня 2014, селище Талове, Станично-Луганський район, Луганська область, Україна) — український військовик, полковник (посмертно) Державної прикордонної служби України. Герой України.

Життєпис

Народився 1979 року у м. Вінниця. Батько, Михайло Григорович — кадровий офіцер, полковник штабу військової авіації у Вінниці; мама Ганна Феодосіївна працювала інженером на вінницькому заводі, обидва діди воювали на нацистсько-радянському фронті. У Євгенія є старша сестра Ольга та брат-близнюк Михайло. З 1-го класу разом з братом займався плаванням, боротьбою, музикою — грали на трубі. 1996 року, по закінченні вінницької школи № 30, разом вступили до Академії Держприкордонслужби, що у Хмельницькому. І лише після випуску роз'їхалися у різні підрозділи.

Проходив службу на різних посадах у Піщанському районі Вінниччини, на Одещині, у Борисполі, на Сумщині, у Харкові, де очолював відділ на залізничному вокзалі. На рахунку офіцера викриття контрабанди одягу на 2,5 мільйона гривень, історичних цінностей, ікон, недопущення незаконного вивезення маленької дитини. За успіхи у службі в порядку кар'єрного росту був переведений до апарату управління, достроково отримав звання підполковника.

Старший офіцер з реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю та реєстрації штабу Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України.

Російсько-українська війна

У зв'язку з російською збройною агресією проти України особисто виявив бажання служити в «гарячій точці». З 11 липня 2014 керував підрозділами у районі пункту пропуску «Красна Талівка». Ініціював та організував поновлення пошкодженої під час обстрілу лінії електропостачання для місцевих мешканців. Неодноразово виявляв героїзм та мужність. Під час одного з обстрілів пункту пропуску снаряд влучив у спостережну вежу, зруйнувавши її, одного бійця затиснуло дверима та уламками даху. Підполковник Пікус ще з одним прикордонником під мінометним вогнем піднялись більш ніж на 15-метрову висоту та звільнили травмованого бійця з-під уламків і спустили на землю, завдяки чому він залишився живим. Також начальник Луганського прикордонного загону полковник Сергій Дейнеко та його заступник підполковник Денис Цяцкун завдячують Пікусу своїм життям — внаслідок підриву на фугасі службової машини офіцери дістали важкі поранення, Пікус першим прибув на місце, на руках 200 метрів ніс Дейнеку з-під вогню до своєї машини, обох поранених вчасно евакуювали з поля бою. Завдяки вмілому керівництву підполковника Пікуса прикордонники неодноразово успішно відбивали атаки ворога. Так, 27 липня за особистої участі офіцера було відбито напад диверсійно-розвідувальної групи без втрат і поранених. Наступного дня «зачистили» місцевість та виявили місця розташування диверсантів, де знайшли сухі пайки російського виробництва. 21 серпня нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

Загинув 25 серпня 2014 в бойовому зіткненні в районі селища Талове на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Красна Талівка» — близько 15:00 надійшло повідомлення про бій прикордонного наряду з ДРГ противника, котра порушила кордон з території Росії. Полковник на чолі групи вирушив на допомогу й командував обороною. Бій тривав 2,5 години, терористів підтримували вогнем з території Російської Федерації — міномети, 2 БТР та 2 БМП. Також українських прикордонників обстрілювали некерованими реактивними снарядами 2 бойові вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. У бою загинули 4 прикордонники, 3 поранено, однак прорив через кордон не відбувся, диверсанти ж вивезли своїх поранених та вбитих під прикриттям вогню російських БТРів і вертольотів до Росії. Куля влучила Пікусу в потилицю під каску, дві кулі пробили бронежилет. Падаючи, своїм тілом закрив капітана Ігора Горду від куль і осколків з підствольного гранатомета, врятувавши йому життя. Разом із полковником Пікусом у бою загинули старші прапорщики В'ячеслав Фірсов і Дмитро Арнаут, молодший сержант Олег Сороченко.

Похований на Центральному кладовищі Вінниці, на Алеї Слави. Посмертно присвоєне військове звання полковника.

27 квітня 2018, під час урочистих заходів з нагоди 100-річчя створення Прикордонної служби України та чергового випуску офіцерів Національної академії ДПСУ, Президент України вручив Зірку Героя рідним офіцера, — мамі Ганні Феодосіївні та брату Михайлу Пікусу, майору ДПСУ[1][2][3].

Нагороди

  • 26 квітня 2018 року — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, — присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[4].
  • 8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
  • 21 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку, — нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[6].
  • 1 жовтня 2016 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно, 19-та церемонія нагородження, м. Миргород)[7].
  • Нагороджений відомчими заохочувальними відзнаками — медалями «За мужність в охороні державного кордону України», «15 років Державній прикордонній службі України».

Вшанування

  • 20 березня 2015 у Вінниці, на фасаді ЗОШ І-ІІІ ст. — гімназії № 30 ім. Тараса Шевченка відкрито меморіальну дошку випускнику школи Євгенію Пікусу[8].
  • В серпні 2015 у відділі прикордонної служби «Красна Талівка» у Станично-Луганському районі відкрили пам'ятний знак воїнам-прикордонникам, які загинули 25 серпня 2014 року. Ескізи пам'ятника розробила відома литовська художниця, волонтер Беата Куркуль[9].
  • 29 квітня 2016 рішенням № 246 7 сесії 7 скликання Вінницької міської ради вулицю Папаніна перейменовано на вулицю Євгенія Пікуса[10][11].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 1, місце 26
  • Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[12]

Примітки

Джерела


Шаблон:Succession

Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України родині вінничанина Євгена Пікуса, який загинув, захищаючи український кордон // Вінницька ОДА, 27 квітня 2018
  2. ↑ Золоту Зірку Героя України посмертно отримав вінницький прикордонник Євген Пікус // 33-й, 27 квітня 2018
  3. ↑ Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України Євгена Пікуса його рідним // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 27 квітня 2018 р.
  4. ↑ Шаблон:УПУ
  5. ↑ Шаблон:УПУ
  6. ↑ Шаблон:УПУ
  7. ↑ «Ми плачемо, сумуємо за нашими загиблими синами, але пишаємося тим, що вони не кинули товаришів у біді», — 80-річна Таїсія Тельнова, мама бійця, який знищив п'ять одиниць ворожої техніки // Цензор.нет, 5 жовтня 2016
  8. ↑ В пам'ять загиблого на Луганщині вінничанина Євгенія Пікуса відкрито меморіальну дошку // «Моя Вінниця», 20 березня 2015
  9. ↑ На Луганщині відкрили пам'ятний знак загиблим воїнам-прикордонникам, серед яких вінничанин Євген Пікус // «Моя Вінниця», 27 серпня 2015
  10. ↑ У Вінниці затвердили нові назви 57 вулиць і провулків // Вінниця.інфо, 7 квітня 2016
  11. ↑ Про перейменування площ, вулиць, провулків, проїздів, тупиків в місті Вінниця // vlasno.info
  12. ↑ 42 рази пролунав Дзвін Пам'яті 25 серпня 2020 року
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Пікус_Євгеній_Михайлович&oldid=16269