Свінціцький Віталій Казимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свінціцький Віталій Казимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Свінціцький Віталій Казимирович (11 вересня 1977[1], Ваніно — 25 січня 2023[2], Україна) — український військовослужбовець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Біографія

Народився в місті Ваніно, Хабаровського краю, Росія у сім'ї військового. У 1991 році закінчив 62-у львівську школу. Вищу освіту отримав на санітарно-технологічному факультеті Львівської академі ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького, який закінчив у 2000 році.

З 2006 по 2009 був членом ВО «Свобода», у 2010 вийшов зі складу партії, бо зрозумів, що не розділяє її шлях і принципи дії[3].

У 2014 році Віталій Свінціцький добровольцем вирушив на Схід. Там захищав Україну у складі 80 окремої Десантно-штурмової бригади.

У 2015 році після повернення до цивільного життя продовжив громадську та волонтерську діяльність: заснував соціальний тренажерний зал для ветеранів АТО та був одним із співорганізаторів «Фестивалю спорту» та щорічного фестивалю «Active Army Fest»[4].

У 2015 обрався в львівську міську рада 7-го скликання від партії «Громадський рух „Народний контроль“» у 63-му мажоритарному окрузі (мікрорайон Рясне-2)[5].

Заснував ГО «Союз ветеранів десанту», був керівником ГО «Громадянське суспільство і влада» а також президентом ФК «Барилів». Із перших днів повномасштабного вторгнення РФ Віталій повернувся до 80 бригади. Попри важке поранення, після нетривалого лікування повернувся на фронт. Президент України нагородив чоловіка орденом «За мужність» III ступеня.

Мав доньку Божену.

Загинув під час виконання бойового завдання. Прощання із військови ім відбулося 29 січня у Львівській катедрі. Похорон відбувся 30 січня, похований на Личаківському кладовищі[6].

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ