Семиженко Олексій Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семиженко Олексій Володимирович
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png МайорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Олексі́й Володи́мирович Семиженко — майор Збройних сил України. Учасник боїв за Дебальцеве. Перебуваючи на блокпосту під Логвиновим, особисто підбив 4 танки та 1 БМП російських окупаційних військ.

З життєпису

Закінчив Сумське вище артилерійське командне училище. Після закінчення училища потрапив у 62-гу механізовану бригаду, на основі бригадної артилерійської групи якої почала формуватися 26-та артилерійська бригада. У ній був сформований новий протитанковий артилерійський дивізіон, і Олексія призначили командиром одного з взводів у ньому.[1][2] Мав досвід бойових дій у миротворчій місії ООН в Африці.[3]

В зону АТО капітан Олексій Семиженко потрапив 10 листопада 2014 року.[1]

Брав участь у боях на сході України в складі 44-ї бригади. Командир протитанкового резерву бригади.

Із загоном зупиняли наступ проросійських сил, які прорвали оборону українських військ під селищем Червоний Партизан біля Новогородського.

4 лютого 2015 року на штурм взводного опорного пункту 17 ОТБр під с. Калинівка пішли підрозділи російських казаків, проте атаку було відбито. Командування ЗСУ вислало протитанковий резерв у вигляді трьох «Штурм-С» з власними іменами «Віра», «Ксюха» і «Надія» зі складу 44 ОАБр.[4] Командиром однієї з машин був Олексій.

5 лютого ВОП 17 ОТБр помітили 3 ворожі танки, які стояли неподалік ферми в сел. Молочне і дивилися в сторону опорного пункту. Українські танкісти відкрили вогонь, але через велику відстань не могли в них влучити. Тоді підключилися «Штурм-С», і Олексій Семиженко двома ракетами знищив один ворожий танк, екіпаж покинув машину і відступав до своїх.[4]

Станом на 2019 рік — майор.[3]

Сім'я

Одружений, має дочку.[1][2] Матір мешкає у Чортківському районі.[1][5][6]

Нагороди

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (3 листопада 2015) — «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків».[7]

Примітки

Виноски
Джерела


Посилання

Інтерв'ю

Шаблон:Ізольована стаття Шаблон:Учасники РУВ