Серебряков Олександр Вікторович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Серебряков Олександр Вікторович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Ві́кторович Серебряко́в (Шаблон:Н , м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, м. Миколаївка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України.

Життєпис

Народився 1992 року у місті Дніпро (на той час — Дніпропетровськ). Мешкав у Самарському районі міста. Закінчив 9 класів середньої загальноосвітньої школи № 127. З 2007 по 2010 рік навчався у Дніпропетровському професійному залізничному ліцеї, де здобув професію «Провідник пасажирського вагона, касир квитковий». Працював у Дніпропетровському моторвагонному депо Придніпровської залізниці. Через рік пішов на строкову армійську службу, яку проходив у Президентському полку, м. Київ.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 11 березня 2014 року добровольцем прийшов до Самарського районного військкомату, призваний за частковою мобілізацією і направлений до Дніпропетровської бригади ВДВ.

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Загинув у ніч на 27 червня 2014 року о 1:50 на одному з блокпостів під Слов'янськом від кулі снайпера.

Прим. У даних, що оприлюднені Міністерством оборони, зазначено, що старший солдат Серебряков загинув 26 червня о 13:30 внаслідок мінометного обстрілу біля м. Миколаївка у Слов'янському районі[1].

Похований на кладовищі Ігрень м. Дніпро. Залишилась мати Тетяна Серебрякова. Коштом міського та державного бюджетів для матері загиблого 22-річного десантника придбано однокімнатну квартиру[2].

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 619/2014 від 26 липня 2014, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
  • 5 липня 2015 неподалік стели на в'їзді у м. Слов'янськ (з боку Краматорська), де був розташований блокпост № 5, відкрито пам'ятний знак двом десантникам 25-ї бригади, які загинули у боях за визволення міста від російських терористів — Олександру Серебрякову та Роману Менделю[4].
  • В грудні 2015 в м. Дніпро вул. Постишева було перейменовано на вулицю Олександра Серебрякова[5].
  • У травні 2016 в КЗО НСЗШ № 127 у м. Дніпро було відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Олександра Серебрякова[6]
  • медаль «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ Міноборони оприлюднило список усіх загиблих військових у зоні АТО // НБН, 11 грудня 2014
  2. ↑ У Дніпропетровську рішенням виконавчого комітету міської ради виділено квартири учасникам АТО та членам сімей загиблих // Дніпровська міська рада, 5 лютого 2016
  3. ↑ Шаблон:УПУ
  4. ↑ Між Слов'янськом та Краматорськом відкрили пам'ятник загиблим українським воїнам Шаблон:Ref-ru // 6264.com.ua — Сайт міста Краматорска, 5 липня 2015
  5. ↑ На чию честь перейменували вулиці, парки, проспекти в Дніпрі. Частина II Шаблон:Ref-ru // Vgorode.ua, 14 грудня 2015
  6. ↑ Відкриття меморіальної дошки на честь героя АТО Олександра Серебрякова // Відділ освіти Самарської районної у м. Дніпро ради, 24 травня 2016
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Серебряков_Олександр_Вікторович&oldid=17279