Смоляр Олександр Васильович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смоляр Олександр Васильович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Васи́льович Смоляр (Шаблон:Н22 лютого 1976, с. Тіньки, Чигиринський район, Черкаська область — Шаблон:†23 серпня 2014 Лисиче, Амвросіївський район, Донецька область) — український військовик, підполковник (посмертно), начальник комунально-експлуатаційної служби 19-го миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України. (Шаблон:Вч3039). Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня[1].

Загинув 23 серпня 2014 року під час бойового зіткнення з російськими збройними формуваннями в районі селища Лисиче Амвросіївського району Донецької області[2].

Життєпис

Народився 1976 року в селі Тіньки (Чигиринський район, Черкаська область). 1994 року закінчив Тіньківську середню школу[3]. 1998 року закінчив Полтавський державний технічний університет імені Юрія Кондратюка з відзнакою, отримав диплом за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Свою військову службу розпочав 1998 року в Черкасах, потім продовжив у полку охорони громадського порядку в/ч 3039 міста Миколаєва — 1 квітня 1999-го продовжив за контрактом. За час служби дослужився до майора. Коли розпочалися військові протистояння на сході України, разом зі своєю частиною був призваний в зону антитерористичної операції для захисту територіальної цілісності та суверенітету своєї держави.[4].

Загибель

Загинув Олександр Смоляр у бою з російськими бойовиками близько 10-ї години ранку 23 серпня 2014 року в районі селища Лисиче Амвросіївського району Донецької області. Під час рейду бійці Національної гвардії знищили автомобіль КамАЗ з терористами та два КамАЗа зі зброєю та боєприпасами, що рухалися в колоні у супроводі двох БТРів з боку Російської Федерації. Ціною власного життя він врятував бойових друзів від танкової атаки[5].


Поховали Олександра Смоляра в рідному селі Тіньки 26 серпня 2014-го. Провести героя в останню путь прийшли друзі, односельчани, з'їхалась громада з різних куточків Чигиринщини[4]. У Олександра Смоляра залишилися дружина Олена, син та донька 2007 р.н.[6].

Нагороди та відзнаки

  • За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександр Смоляр нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» ІІІ ступеня, згідно з Указом Президента України № 754/2014 «Про відзначення державними нагородами України»[1].
  • Черкаською обласною владою Олександр Смоляр нагороджений «Почесною грамотою» та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною»[4].
  • У рідному селі, іменем Олександра Смоляра, названо найдовшу вулицю (колишні назви: Леніна, Благовістна), на фасаді школи встановлено гранітну меморіальну дошку.
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 3
  • Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[7]

Примітки

Посилання

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ 1,0 1,1 http://www.president.gov.ua/documents/7542014-17759

  2. ↑ http://memorybook.org.ua/21/smolyar.htm

  3. ↑ Випускники 1993 року на сайті школи
  4. ↑ 4,0 4,1 4,2 http://novadoba.com.ua/9285-chygyrynschyna-poproschalasya-z-oleksandrom-smolyarom.html

  5. ↑ http://vv.gov.ua/news.php?nid=5668&lang=ua

  6. ↑ http://www.ratnik.gov.ua/?action=article&id=1441

  7. ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Смоляр_Олександр_Васильович&oldid=17513