-
Снітко Андрій Володимирович
| Андрій Снітко | |
|---|---|
| Шаблон:РангМВС | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Андрі́й Володи́мирович Снітко́ (25 січня 1996, Гораймівка, Маневицький район Волинської області — 20 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — український вояк батальйону «Азов». Герой України.
Героїчно загинув, накривши своїм тілом ворожу гранату, під час бою за Іловайськ 20 серпня 2014 у віці 18 років. Своєю смертю врятував життя двом бойовим побратимам.
Життєпис
Андрій Снітко народився 25 січня 1996 року у селі Гораймівка Маневицького району. Його самотужки виховувала мама і померла, коли Андрійкові було 11. Хлопчика забрала у свою сім'ю жінка з Маневичів Раїса Халик.
Здобувати освіту почав в Гораймівській школі; закінчив 2007-го Маневицьку школу № 1 і 2013 року вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в Інститут фізичної культури і здоров'я. Але провчитися повноцінно вдалося лише кілька місяців. Андрій був активним учасником Євромайдану, багато часу проводив у Києві.
У травні 2014 року вступив до батальйону «Азов» у Києві, отримав позивний Хома. Брав участь у визволенні Маріуполя
Брав участь у боях за Іловайськ. 20 серпня 2014 року він на чолі трійки бійців потрапив у засідку під час зачистки будинку. У бік бійців була кинута граната і він накрив її своїм тілом. Він помер, врятувавши від смерті двох інших бійців. Тоді ж поліг молодший сержант Аксененко Олег Олександрович.
23 серпня у Луцькому кафедральному Свято-Троїцькому соборі відбувся заупокійний молебень за 18-річним Андрєм Снітком. Згодом труну з останками Андрія доправили у Маневичі, де він жив останні роки. Його могила — на видному місці при вході на кладовище.
Нагороди
Державні
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2016, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[1].
Недержавні
- нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно) Указом № 14 від 26 березня 2016 року[2].
Вшанування пам'яті
- 25 січня 2015 року у смт. Маневичі було відкрито меморіальну дошку, на школі, в якій він навчався. І названо в його честь школу[3][4]
- Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 4.
- Рішенням сесії Маневицької селищної ради від 18 грудня 2015 року № 3/5 на честь Андрія Снітка перейменовано вулицю у смт Маневичі.
Примітки
Посилання
- Герої не вмирають: Андрій Снітко накрив собою гранату, урятувавши від смерті товаришів
- Президент вручив «Золоті зірки» Героїв України рідним загиблих героїв Андрія Снітка та Сергія Табали // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 6 грудня 2016 р.