Спесивцев Олександр Миколайович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Серійний убивцяОлексáндр Миколáйович Спеси́вцев (рос. Александр Николаевич Спесивцев; нар. 1 березня 1970, Новокузнецьк, Кемеровська область, Російська РФСР, СРСР) — російський серійний вбивця і канібал, в 1991 році і з лютого по жовтень 1996 року ґвалтував, катував, вбивав та їв жінок і дітейШаблон:SfnШаблон:Sfn. На його рахунку 5Шаблон:Sfn доведені вбивства, спочатку його звинувачували в 20 вбивствахШаблон:Sfn. Точне їх число досі залишається невідомим, за деякими даними, кількість жертв маніяка може сягати 82 осібШаблон:Sfn. Злочини відбувалися в рідному місті Олександра — НовокузнецькуШаблон:Sfn. Особливістю його злочинів є вчинення їх у власній квартирі (дуже рідкісний тип маніяка-домушника). У скоєнні злочинів йому допомагала його мати, і при цьому у квартирі була присутня сестра, яка надалі не понесла жодного покаранняШаблон:Sfn.

Життя до злочинів

Олександр Спесивцев народився 1 березня 1970 року в місті Новокузнецьку, де він жив разом зі своєю матір'ю Людмилою, батьком Миколою та старшою сестрою НадієюШаблон:Sfn. Батько сильно пив і зраджував матері, але вона з ним розлучилася лише через 15 років, так і не оформивши розлучення офіційно. Згодом у трикімнатній квартирі своїх батьків Спесивцев і чинив усі злочиниШаблон:Sfn.

Олександр Спесивцев народився з дефіцитом ваги і потім часто хворів. До 12 років він спав у ліжку матері. Його можна було назвати хуліганистою дитиною, але мати завжди його захищала.

Коли Людмилу Спесивцеву, яка працювала завгоспом у школі, вигнали за розкрадання сантехніки, вона влаштувалась до суду помічницею адвоката. Вона любила приносити додому фотографії трупів із кримінальних справ і довго розглядала їх разом із сином. Кримінальні справи замінювали Олександру книги; він розповів згодом, що він мав дивне відчуття, коли він розглядав фотографії. Сестра Спесивцева працювала у тому самому суді секретарем.

1988 року Спесивцев був направлений на примусове лікування в психіатричну лікарню № 12 НовокузнецькаШаблон:Sfn.

Злочини

1991 року Олександр познайомився з дівчиною на ім'я Євгенія Гусельникова. Вони зустрічалися, Олександр читав їй вірші, але якось побив її, і вона вирішила розірвати стосунки з ним. Тоді він замкнув дівчину у своїй квартирі і місяць жорстоко катував. За офіційною версією, вона померла від сепсису. Все її тіло було вкрите гнійними наривами, через які лікарі, швидше за все, і не встановили справжньої причини смертіШаблон:Sfn.

Лікарі з'ясували, що Олександр Спесивцев потребував психіатричного лікування, і в 1992 році за рішенням Новокузнецького народного суду його відправили в Орловську психіатричну клініку з діагнозом «шизофренія»Шаблон:Sfn. Через 3 роки Спесивцева з ознаками ремісії було виписано зі стаціонаруШаблон:Sfn. Записів про його виписку зроблено не було, тож правоохоронні органи вважали, що він у клініці. Також його сильно турбувало незагойне запалення статевого органуШаблон:Sfn, оскільки в клініці на його власне прохання один з його сусідів по палаті вшив туди дробинку.

Першою його жертвою після виписки із психіатричної лікарні стала маленька дівчинка на ім'я Людмила. Спесивцев, намагаючись приховати сліди злочину, розчленував її труп, а мати закопала залишки на пустиріШаблон:Sfn.

Згідно з обвинувальним висновком, з квітня по серпень 1996 року Олександр Спесивцев у своїй квартирі вбив ще 15 осіб[1]. Сусідка, пенсіонерка Лідія Веденіна, телефонувала до міліції на початку літа зі скаргами на трупний запах і гучну музику з квартири Спесивцевих. Вона наполегливо просила його перевірити, але ніхто не прийшов[2].

Останніх трьох жертв маніяка 24 вересня 1996 року мати Спесивцева заманила в квартиру до сина сама під приводом допомогти відкрити дверіШаблон:SfnШаблон:Sfn. Спесивцев одразу вбив 13-річну Настю, яка спробувала вдарити його, щоб урятуватисяШаблон:Sfn. Двох інших він близько місяця тримав прикутими саморобними кайданками, всіляко знущався, витончено катував, ґвалтував, змушував розрізати тіло подруги та їсти її залишки. Весь цей час у квартиру часто приходили його мати та сестра, які бачили те, що відбувалося, але нічого не робили. Потім він жорстоко вбив 13-річну Женю і змусив останню жертву, 15-річну Олю, розчленувати тіло та їсти суп із м'яса власної подруги разом з нимШаблон:SfnШаблон:Sfn. Кістки подруг на її власні очі гризла собака СпесивцеваШаблон:SfnШаблон:Sfn.

Спіймали Олександра Спесивцева випадково: під час планового обходу з метою профілактики перед зимовим опалювальним періодом бригада сантехніків постукала до квартири маніяка. Той відмовився їх впускати, мотивуючи це тим, що його замкнули через наявність у нього психічного розладу. Сантехніки викликали дільничного, який зламав двері. У ванні оперативники виявили торс дівчинки без рук і ніг, а з бака витягли відрубану голову та грудну клітку. Сам Спесивцев зумів втекти по даху будинку, проте за два дні був заарештований біля власного під'їздуШаблон:Sfn.

Після визволення з полону взята маніяком у заручниці 15-річна Оля Гальцева встигла дати проти нього докладні показання та померла через три дні у лікарніШаблон:SfnШаблон:Sfn від перитоніту та набряку легенів.

Зі показань потерпілоїШаблон:Sfn:

Коли Андрій (так Спесивцев представився дівчаткам) убив Настю, вночі він наказав нам розрізати труп на частини, щоб легше було ховати. Він дав нам ножівку по металу, нею ми розрізали труп, відрізали м'ясо від кісток ножем. Сам він цього не робив, лише командував. М'ясом та кістками годував собаку. Відрізані частини ми з Женею носили у ванну, там складали у ванну та бачок. І бабка, і жінка все це бачили, були присутні у квартирі. Це точно. Всі інші дні він бив нас із Женею. Зламав руку Жені, розбив їй голову, кілька разів зашивав їй голову самою простою голкою з ниткою.

Розслідування справи

Одне із поховань на пустирі між педагогічним інститутом та танцмайданчиком міліція виявила ще до арешту Спесивцевих у червні 1996 рокуШаблон:Sfn. Тут було виявлено близько 70 фрагментів дитячих тілШаблон:Sfn. Експерти встановили тоді, що вони належать 15-ти дітям віком від 3 до 14 роківШаблон:Sfn.

В цей же час Олександр Спесивцев причаївся, а незабаром по місту Тольятті та його околицях сталася серія жорстоких зґвалтувань та вбивств дітей, схожих за почерком. Маньяка встановили швидко — ним виявився безробітний Олег Рильков. Спочатку його прийняли за маніяка з Новокузнецька, проте незабаром у місті зникли 3 останні жертви.

Були перевірені картотеки психіатричних клінік, проте Спесивцев не потрапив у поле зору слідства через бюрократичну помилку — згідно з документами, він, як і раніше, перебував на лікуванні в Орловській психіатричній лікарні.

У результаті Олександра Спесивцева звинуватили у 19 вбивствахШаблон:SfnШаблон:Sfn. Він зізнався у них, але потім від своїх слів відмовився. Слідство зуміло довести його участь у 4 злочинахШаблон:Sfn.

Для ідентифікації останків була потрібна дорога генетична експертиза. До Новокузнецька було викликано криміналістичну лабораторію, яка займала вагон пасажирського поїзда, проте коштів на всебічне дослідження не вистачилоШаблон:Sfn.

Точну кількість жертв Спесивцева не було встановлено. Під час обшуку було знайдено близько 40 ювелірних прикрас та 82 комплекти закривавленого одягу, а також фотографії невідомих дітей в оголеному вигляді. Не всі речі змогли впізнати родичі дітей, що загинули від рук маніяка.

За оцінкою оперативного співробітника МВС Росії Анатолія Деркача, головним мотивом Спесивцева при скоєнні злочинів було бажання поглумитися і поглузуватись над своїми жертвами, оскільки, погрожуючи ножем і примушуючи дівчат до статевого акту, він змушував їх молитися та просити пощади, що викликало у Спесивцева почуття власної значущості та всесильностіШаблон:Sfn.

Суд та після суду

У 1997 році за вбивство трьох дівчат Олександр Спесивцев, визнаний осудним, був засуджений до 10 років позбавлення воліШаблон:SfnШаблон:Sfn.

В 1998 році почався розгляд нової справи за статтею 208 КК РФ «Організація незаконного збройного формування»Шаблон:SfnШаблон:Sfn. У Державному науковому центрі соціальної та судової психіатрії імені В. П. Сербського Олександр Спесивцев пройшов новий психіатричний огляд і був визнаний таким, що вчинив деякі зі своїх злочинів у стані неосудностіШаблон:Sfn. За новим рішенням суду вбивцю було відправлено на примусове лікуванняШаблон:Sfn до Волгоградської психіатричної лікарні спеціального типу з інтенсивним наглядом (Волгоградська область, Камишинський район, село Дворянське[3]). За словами першого заступника начальника УМВС Росії з Новокузнецька (Олександр Коломієць), у разі одужання Спесивцева йому загрожує великий термін позбавлення волі за ті злочини, які він скоїв у стані осудностіШаблон:Sfn.

Мати Олександр Спесивцева, 60-річна Людмила Яківна, зізналася, що сама приводила дівчаток до сина, а потім ховала їхні залишкиШаблон:Sfn. Звинувачення наполягало на 15 роках позбавлення волі для неї, а захист просив винести Олександру Спесивцеву повністю виправдувальний вирокШаблон:Sfn. Сама Спесивцева своєї провини не визналаШаблон:Sfn. Суд визнав її винною у співучасті у трьох убивствах та засудив до 13 років позбавлення волі із утриманням у колонії загального режимуШаблон:Sfn. У 2008 році вона була звільнена і останнім часом разом із дочкою проживає в одному з селищ поблизу міста ОсинникиШаблон:Sfn.

Сестра Спесивцева, незважаючи на те, що фактично була укривачкою злочинів, жодного покарання не зазнала[4].

Станом на січень 2020 року і Олександр, і Людмила Спесивцева були живі[5].

Примітки

Література

російською мовою

англійською мовою

Посилання

  1. ↑ http://www.allkriminal.ru/article/13396/597

  2. ↑ http://articles.latimes.com/1997-05-25/news/mn-62454_1_social-hierarchy/2

  3. ↑ Максименко Л. Знаменитого кузбасского людоеда Спесивцева отпустят из спецклиники? // Комсомольская правда, 11.11.2011.
  4. ↑ https://www.marieclaire.ru/et-cetera/ot-chikatilo-do-bitcevskogo-manyaka-5-samykh-zhutkikh-seriinykh-ubiic-rossii-i-sssr/

  5. ↑ https://lenta.ru/articles/2020/02/01/maniac/

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Спесивцев_Олександр_Миколайович&oldid=4856