Стриженова Катерина Володимирівна

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:ОднофамільціШаблон:Однофамільці Катерина Володимирівна Стриженова (. 20 березня 1968, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська та російська акторка театру і кіно, пропагандистка, телеведуча. Ведуча телепрограми «Добрий ранок» на «Першому каналі» з січня 1997 року.

За свідоме порушення державного кордону України при в'їзді на територію окупованого Росією Криму у серпні 2017 року разом із чоловіком внесена до бази «Миротворець»[1]. Також веде багаторічну антиукраїнську пропаганду в телевізійній програмі «Час покаже»[2].

Життєпис

Народилася 20 березня 1968 року в Москві.

Батько — Володимир Іларіонович Токмань (1937—1976), журналіст, письменник, засновник і головний редактор журналу «Студентський меридіан» (1974—1976), секретар Харківського обкому комсомолу з пропаганди, працівник ЦК ВЛКСМ, публіцист, нагороджений орденом Дружби народів[3][4][5]. Помер від раку, коли Каті було шість років, а сестрі Вікторії — дванадцять. Мати — Валентина Яківна Токмань (нар. 24 жовтня 1940), за освітою філолог. Після смерті чоловіка у віці тридцяти шести років залишилася одна з двома дітьми. Викладала російську мову як іноземну, потім працювала в Адміністрації Президента Росії[6].

З п'ятирічного віку Катерина почала зніматися в дитячих телевізійних програмах «АБВГДейка», «Будильник» та «Веселі нотки»[7], вела дитячі концерти та вистави. Тоді ж батьки віддали її до московського дитячого ансамблю танцю «Калинка»[8][9].

Дебютом молодої актриси в кіно стала головна роль дев'ятикласниці Тані Корнілової в сімейній мелодрамі «Лідер» режисера Бориса Дурова, що вийшла на радянські екрани в 1984 році. На зйомках цього фільму в Сочі Катя познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Олександром Стриженовим, який теж був зайнятий в одній з головних ролей в цій картині.

Закінчила режисерський факультет Московського державного інституту культури.

Грала в спектаклях «Підземка» і «Гамлет» в Театрі Антона Чехова[10], а також у виставах Державного театру кіноактора. У 1996—1998 роках виконувала роль Мами у дитячому телешоу «Вулиця Сезам»[11].

З січня 1997 року вона працює ведучою телепрограми «Добрий ранок» на російському «Першому каналі» (до 2002 року називався «ОРТ»). З 1997 по 2005 рік вела цю програму в парі зі своїм чоловіком[12][13], а з 2005 року — одноосібно[14].

У 1997 році знялася в кліпах «Буде все, як ти захочеш» та «Їй одній» співака і композитора Олександра Шевченка.

У 2007 році закінчила відділення гештальт-терапії Інституту практичної психології та психоаналізу.

З вересня 2008 року по квітень 2009 року брала участь у проекті Першого каналу «Льодовиковий період-2», де її партнером в танцях на льоду був фігурист був Олексій Тихонов. У вересні, на одному з тренувань Катерина зламала два ребра під час підтримки — так сильно Олексій її тримав. Незважаючи на сильні болі, вона вирішила ризикнути і продовжити кататися, дійшовши до самого фіналу шоу[15].

Наряди шиє переважно її сестра, модельєр Вікторія Андреянова, випускниця Московського державного текстильного університету імені А. Н. Косигіна.

З грудня 2010 по грудень 2011 року була головним редактором журналу «ITALIA — Made in Italy». Також знімалася в ТВ-ролику зубної пасти «Colgate Total».

З 6 вересня по 11 жовтня 2013 року вела ток-шоу «За і проти» на «Першому каналі» разом з Олександром Гордоном[16].

29 вересня 2013 року була однією з основних ведучих благодійного телемарафону «Всім світом», присвяченого допомозі постраждалим від повені на Далекому Сході[17].

25 листопада 2013 року на «Першому каналі» стартував новий телевізійний проект про взаємини між чоловіком і жінкою «Вони і ми», ведучими якого стали Катерина Стриженова та Олександр Гордон[18][19].

З 15 вересня 2014 року і донині Катерина веде ток-шоу «Час покаже» на «Першому каналі» в парі з Петром Толстим[20], потім з Артемом Шейніним, а з 2017 року — з Анатолієм Кузічевим.

29 березня 2021 року в ефірі програми «Час покаже» обговорювався Голодомор 1932-33 років в Україні. Стриженова вирішила блиснути дотепністю і заявила : "Ви нам запропонували покаятися, розділити ці поняття і [то] що з голоду страждали лише на Україні. Така політика. За що ще ми повинні покаятися — після реклами". Після цих слів вона впала прямо в етері «Першого каналу»[21] та зламала руку[22]. Відео набрало сотні тисяч переглядів і чимало схвальних відгуків від глядачів.

Особисте життя

Олександр Стриженов з донькою Олександрою у 2010 році.
  • Чоловік — Олександр Стриженов (нар. 6 червня 1969), російський актор театру і кіно, режисер, сценарист, продюсер. Катя і Саша познайомилися, ще будучи школярами, в Сочі на зйомках радянського фільму «Лідер» (1984) режисера Бориса Дурова, в якому обидва були зайняті в головних ролях. Відтоді не розлучалися. Одружилися відразу після повноліття[23]. 25 жовтня 2017 року відзначили в Шанхаї 30-річчя спільного життя.[24]
    • Донька — Анастасія (нар. 13.04.1988). Навчалася у Великій Британії. У 2013 році вийшла заміж за фінансиста Петра Грищенка. Разом з чоловіком живе в Нью-Йорку[25][26], онук Петро (03.04.2018)
    • Донька — Олександра (нар. 19 грудня 2000).[27] Навчалася у математико-економічному класі середньої школи. З трирічного віку займалася художньою гімнастикою у Ірини Вінер. Навчалась танцям в балеті «Тодес». Знялася у фільмах батька «Любов-морков» (2007) та «Юленька» (2009), а також у фільмі режисера Зиновія Ройзмана « У кожного своя війна» (2010).

Творчість

Ролі в театрі

  • «Лускунчик» — Маша
  • «Вшанування» — Санні Хейнз
  • «Гамлет» — Офелія (Театр Антона Чехова)
  • «Підземка» — … (Театр Антона Чехова)
  • «Сини його коханки»
  • «Ненормальна. Ненормальна? Ненормальна!!!»
  • «Дамочка, або мінливості любові» — Ольга (Театральне агентство «Арт-Партнер ХХІ»),

Фільмографія

Шаблон:Div col

Шаблон:Div col end

Санкції

Катерина Стриженова публічно закликає до агресивної війни, виправдовує та визнає законною збройну агресію Російської Федерації проти України, тимчасову окупацію території України, а також прославляє представників збройних формувань Російської Федерації та регулярних незаконних збройних формувань.[28]

15 січня 2023 року Катерина Стриженова була додана до списку підсанкційних осіб в Україні.[29]

Визнання

Державні нагороди

Громадські нагороди

  • 2010 рік — приз VIII Відкритого російського фестивалю театру і кіно «Амурська осінь» в Благовєщенську в номінації «Краща жіноча роль у театрі» — за виконання ролі в антрепризній виставі режисера Надії Птушкіної «Ненормальна. Ненормальна? Ненормальна!!!»[30][31][32].
  • 2010 рік — лауреат премії «Світський журналіст року» (Москва) у номінації «За внесок у професію»[33][34][35].

Примітки

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ https://ukr.segodnya.ua/world/russia/izvestnaya-rossiyskaya-televedushchaya-popala-v-bazu-mirotvorca-1049392.html

  2. ↑ Стриженова Екатерина Владимировна / Стриженова Катерина Володимирівна / Strizhenova Ekaterina Vladimirovna Шаблон:Ref-ru
  3. ↑ http://biograf-book.narod.ru/personalii/18/tokman.html

  4. ↑ http://bozaboza.ru/people/tokman-vladimir-illarionovich-1937-1976/

  5. ↑ https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:x6gQFw7P7JcJ:https://librusec.pro/a/27180+&cd=11&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=opera
  6. ↑ Екатерина Стриженова: «Я в маму — однолюб» (+ ФОТО из семейного альбома). // 7days.ru
  7. ↑ 7,0 7,1 Анна Немолякина. Екатерина Стриженова привезёт в Баку свой спектакль. Сайт «Москва-Баку» // moscow-baku.ru (24 июля 2015 года)
  8. ↑ Краткая биография Екатерины Стриженовой. Фильмы, спектакли и программы с участием актрисы. // afisha.ru
  9. ↑ Официальный сайт детского ансамбля танца «Калинка» (Москва). // dance-kalinka.ru
  10. ↑ Екатерина Стриженова. Краткая биография. Официальный сайт Театра Антона Чехова // chekhov.ru
  11. ↑ http://www.ug.ru/old/96.06/05.html

  12. ↑ https://www.ryazan.kp.ru/daily/23491/38562/

  13. ↑ https://www.kp.ru/daily/23558/42988/

  14. ↑ http://www.womanhit.ru/archive/178378-nespyaschie-v-efire.html

  15. ↑ Марта Черемнова. Екатерина Стриженова: «Вряд ли я пожалею о своём участии в „Ледниковом периоде“». Издательский дом «Мир новостей» // mirnov.ru (№ 2 (784) от 29 декабря 2008 года)
  16. ↑ Программа Первого канала. Шоу «За и против». // vokrug.tv
  17. ↑ http://ria.ru/teleweek/20131003/967393479.html#13907563253454&message=resize&relto=login&action=removeClass&value=registration

  18. ↑ Надежда Шульга. Стриженова и Гордон постараются «понять и простить». Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (25 ноября 2013 года)
  19. ↑ «Они и мы» — новый проект Первого канала. «Они и мы» — это передача о том, чего хотят женщины, о чём говорят мужчины и, главное, как тем и другим понимать друг друга. // vokrug.tv (25 ноября 2013 года)
  20. ↑ http://www.echo.msk.ru/programs/persontv/1402990-echo/

  21. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=9Me8lRQ_bhY
  22. ↑ https://censor.net/ua/video_news/3256332/rosiyiska_propagandystka_stryjenova_zlamala_ruku_pid_chas_efiru_pro_golodomor_v_ukrayini_za_scho_sche

  23. ↑ Ольга Шаблинская. Екатерина и Александр Стриженовы: «Мы вместе 30 лет!». Газета «Аргументы и факты» // aif.ru (7 марта 2012 года)
  24. ↑ https://www.instagram.com/p/BaqHyLQFRcd/?taken-by=strizhenovae

  25. ↑ Ольга Александрова. Дочки Екатерины Стриженовой очень похожи на маму. Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (23 октября 2015 года)
  26. ↑ Алла Занимонец. Екатерина Стриженова: «Не могу привыкнуть к тому, что я тёща!». Известная телеведущая рассказала в интервью о том, как выдавала замуж старшую дочь. ООО «ТН-Столица» // tele.ru (5 февраля 2014 года)
  27. ↑ https://www.instagram.com/p/Bc4xg3sFYGA/?taken-by=strizhenovae

  28. ↑ https://sanctions.nazk.gov.ua/sanction-person/2207/

  29. ↑ https://www.president.gov.ua/documents/232023-45589

  30. ↑ Илья Игнатов. Чем запомнилась восьмая «Амурская осень». Газета «Комсомольская правда» в Приамурье // amur.kp.ru (27 сентября 2010 года)
  31. ↑ В Приамурье завершился 8-й фестиваль кино и театра «Амурская осень». // primamedia.ru (27 сентября 2010 года)
  32. ↑ «Амурская осень» подвела итоги. В Благовещенске состоялась церемония закрытия VIII Открытого российского фестиваля театра и кино. // vokrug.tv (27 сентября 2010 года)
  33. ↑ Наталия Гулькина наградила Екатерину Стриженову. В клубе отеля «Метрополь» состоялась ежегодная церемония награждения премией «Светский журналист года». Газета «Комсомольская правда» (Беларусь) // kp.by (1 декабря 2010 года)
  34. ↑ Милена Жарова. Стриженова стала журналистом года. // dni.ru (30 ноября 2010 года)
  35. ↑ Анатолий Петрович. Светский журналист года (2010). // msk-times.ru (2 декабря 2010 года)
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Стриженова_Катерина_Володимирівна&oldid=8204