-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Стріла-2

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Інші значення Шаблон:Infobox Weapon

Пуск зенітної ракети з ПЗРК «Стрєла-2»

9K32 «Стріла-2»[1] (індекс ГРАУ — 9 К32, за класифікацією НАТО SA-7 Grail (Шаблон:Lang-uk) — переносний зенітно-ракетний комплекс «Стріла-2», прийнятий на озброєння Радянської армії в 1967 році.

Призначений для ураження повітряних цілей на середніх, малих висотах, а також тих, що низько летять. Бойовий пуск проводиться з плеча, а також з бойових і транспортних машин. Складається з зенітної керованої ракети з тепловою головкою самонаведення, джерела живлення і пускового механізму. У похідному положенні переноситься на плечовому ремені за спиною стрільця-оператора.

Роботи зі створення почалися в 1960. Розробником комплексу стало конструкторське бюро СКБ ГКОТ (головний конструктор — Шавирін Б. І.).

Модифікації

  • 9 К32М «Стріла-2М» (код НАТО — SA-7B Grail) — модернізований варіант ПЗРК «Стріла-2», прийнятий на озброєння Збройних сил СРСР в 1970.

Тактико-технічні характеристики

Характеристика/комплекс 9К32 «Стріла-2» 9К32М «Стріла-2М»
Дальність ураження цілей 3600 м 800-4200 м
Висота ураження цілей 50-1500 м 50-2300 м
Максимальна швидкість ракети 600 м/с 630 м/с
Максимальна швидкість цілей, що уражається <260 м/с Навздогін 260 м/с
Назустріч 150 м/с
Калібр ракети 72 мм 72 мм
Довжина ракети 1420 мм 1440 мм
Стартова маса ракети 9,15 кг 9,8 кг
Маса комплексу в бойовому положенні 14,5 кг 15 кг
Маса бойової частини 1,150 кг
Час підготовки до пуску ракети 10 с 10 с
Час самоліквідації 12-15 с 15-19 с

Бойове застосування

Шаблон:Section-stub

Міжнародний тероризм

Шаблон:Seealso

За даними американської розвідки Радянський Союз прямо або опосередковано постачав ПЗРК «Стріла-2» дружнім терористичним організаціям та нерегулярним озброєним формуванням. Так, наприклад, в 1973 році в Римі була затримана група палестинських терористів з двома ПЗРК. Затримані начебто збирались використати ПЗРК проти ізраїльського пасажирського літака при заході в аеропорт. Найімовірніше ПЗРК потрапили до рук терористів з рук сирійських військових. В січні 1976 року в Кенії були затримані терористи з Народного фронту звільнення Палестини, які готувались збити ізраїльський пасажирський літак при заході на посадку в Найробі. Цього разу ПЗРК був переданий з Лівії із допомогою Сомалі. Союз африканського народу Зімбабве (САНЗ) використав ПЗРК «Стріла-2» в Родезії двічі — в 1978 та 1979 році проти пасажирських літаків Vickers Viscount:

  • 3 вересня 1978 року, реєстраційний номер VP-WAS авіакомпанії Air Rhodesia рейс 825. Загинуло 28 із 56 чоловік на борту літака. Іще 10 чоловік було вбито бойовиками Народною революційною армією Зімбабве. Теракт стався поблизу Ваміра Гілс (Шаблон:Lang-en).[2]
  • 12 лютого 1979 року, реєстраційний номер VP-YND авіакомпанії Air Rhodesia рейс 827 був збитий та впав неподалік Каріба. Всі 59 чоловік на борту літака загинули.[3].

ПЗРК були отримані САНЗ від СРСР через посередництво Замбії або Анголи[4].

В листопаді 1979 року італійські правоохоронці затримали трьох італійців з угруповання «Автономних робітників» (Шаблон:Lang-en) та одного йорданця в місті Ортона на узбережжні адріатичного моря. Плани затриманих зловмисників стосовно цього ПЗРК встановити так і не вдалось[4].

Оператори

Шаблон:3

  • Багато інших країн, а також значна кількість рухів опору, терористів тощо.

Примітки

Література

Див. також

Посилання

Шаблон:Commonscat

Шаблон:Missile-stub Шаблон:Піхотна зброя ЗСУ-НГУ Шаблон:ППО-ЗСУ Шаблон:Піхотна зброя ДРВ-НФВПВ Шаблон:Піхотна зброя ЗС РФ Шаблон:ЗС СРЮ проти НАТО Шаблон:Нк