Сухаревський Вадим Олегович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Інші значення

Вадим Олегович Сухаревський
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Вади́м Оле́гович Сухаре́вський (Шаблон:Н 6 жовтня 1984, м. Берегове) — полковник Збройних сил України, командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади (з 2022). Позивний «Борсук».[1]

Начальник штабу 35-ї бригади морської піхоти (2021—2022), командир 503-го батальйону морської піхоти (2016—2021), до того — військовослужбовець десантних військ. Учасник російсько-української війни.

Перший офіцер ЗСУ, під чиїм командуванням відкрито вогонь на ураження російських бойовиків.[2][3]

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[4].

Герой України (2022).

Життєпис

Народився 6 жовтня 1984 року в м. Берегове Закарпатської області.[5]

Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою

З лютого по жовтень 2004 року у складі 6-ї окремої механізованої бригади брав участь у Миротворчій місії в Іраку. Учасник Битви за Ель-Кут.

2009 року закінчив Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів».[5]

В 2011 році — старший лейтенант, командир аеромобільної роти 80-го окремого аеромобільного полку. Командир полку Віктор Копачинський відзначив Сухаревського як одного з двох кращих командирів рот полку.[6]

Російсько-українська війна

13 квітня 2014 року взяв участь у першому бою війни на Донбасі — біля Семенівки. Старший лейтенант відкрив вогонь зі свого БТР по бойовиках Ігоря Гіркіна, що атакували бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа».[1][7]

16 серпня 2014 року був поранений у боях під Красним.[8]

З 2014 по 2016 рік навчався в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

З 2016-го — командир 1-го лінійного батальйону 36-ї бригади морської піхоти. Виконував завдання на Маріупольському напрямку.

У червні 2020 року дістав звання підполковника.[9]

З 2021 року — начальник штабу 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.

З лютого 2022 рокуШаблон:Джерело — командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.[10]

18 червня 2022 року нагороджений званням Героя України. На той час мав звання полковника.[11][12]

Нагороди

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (18 червня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[13][11]
  • Орден Богдана Хмельницького II ст. (2 грудня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України[14]
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[15][16]
  • Орден «За мужність» II ст. (14 квітня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[17]
  • Орден «За мужність» III ст. (4 грудня 2020) — за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[18]
  • Орден «Народний Герой України» (2.08.2015);

Примітки

Джерела

Посилання

Інтерв'ю

Відео


Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Портали

  1. ↑ 1,0 1,1 https://ua.censor.net.ua/resonance/384308/pershyyi_ofitser_zsu_yakyyi_vidkryv_vogon_po_rosiyiskyh_agresorah_vadym_suharevskyyi_porushyv_nakaz

  2. ↑ https://www.peoplesproject.com/news/hero_no_1/

  3. ↑ https://armyinform.com.ua/2022/02/14/morpih-maye-buty-prynczypovym-ta-bezzhalnym-vadym-suharevskyj/

  4. ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
  5. ↑ 5,0 5,1 http://www.asv.gov.ua/?q=knyga-muzhnosti/kapitan-suharevskyy-vadym-olegovych

  6. ↑ http://www.asv.gov.ua/content/officerukraine/officerukraine15_2011.pdf

  7. ↑ https://ua.censor.net.ua/resonance/384081/istoriya_pershogo_boyu_ato_13_kvitnya_2014go_pid_slovyanskom_ochyma_pidpolkovnyka_alfy_andriya_dubovyka

  8. ↑ http://censor.net.ua/resonance/348128/1617_avgusta_2014_goda_80aya_aeromobilnaya_brigada_vstupaet_v_boyi_s_rossiyiskimi_voyiskami_pod_luganskom

  9. ↑ https://censor.net/ua/news/3200622/kombatu_503go_obmp_suharevskomu_prysvoyily_zvannya_pidpolkovnyka

  10. ↑ https://nv.ua/ukr/ukraine/events/generali-peremogi-nv-nazivaye-25-nayvplivovishih-ukrajinskih-viyskovih-50276584.html

  11. ↑ 11,0 11,1 Володимир Зеленський відвідав передові позиції українських військ на Миколаївщині та нагородив захисників // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 18 червня 2022
  12. ↑ https://censor.net/ua/news/3348759/zelenskyyi_prysvoyiv_zvannya_geroyi_ukrayiny_komandyru_59yi_ombr_suharevskomu

  13. ↑ Шаблон:УПУ
  14. ↑ Шаблон:УПУ
  15. ↑ Шаблон:УПУ
  16. ↑ Указ Президента
  17. ↑ Шаблон:УПУ
  18. ↑ Шаблон:УПУ
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Сухаревський_Вадим_Олегович&oldid=27606