Сікоза Віктор Олександрович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сікоза Віктор Олександрович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:External media Віктор Олександрович Сікоза — український військовослужбовець, полковник Військово-Морських Сил Збройних Сил України, командир 36-ї окремої бригади морської піхоти. Учасник російсько-української війни. Герой України.

Життєпис

Народився на Херсонщині. Після закінчення Одеського інституту сухопутних військ розпочав військову службу у 84-му окремому механізованому батальйоні берегової оборони в селі Перевальне Сімферопольського району, де надалі було сформовано 36-ту окрему бригаду берегової оборони.

Разом з дружиною виховує сина.

Бойовий шлях

На початку російської збройної агресії проти України у званні капітана служив на посаді командира 3-ї гірсько-піхотної роти гірсько-піхотного батальйону 36-ї бригади берегової оборони в Перевальному. Гірсько-піхотний батальйон під командуванням підполковника Юрія Головашенка організував оборону військової частини і до останнього чинив опір російським окупантам, попри зраду командира бригади Сергія Стороженка[1]. Командир роти Сікоза був із тих офіцерів, хто не зрадив присязі, виводив свою роту з окупованого російськими військами Криму на Миколаївщину, де підрозділ був тимчасово розташований у м. Очаків.

У травні 2014 у складі зведеної тактичної групи виїхав на кордон із Придністров'ям, де підрозділ замінив десантників 79-ї аеромобільної бригади і ніс службу на блокпостах до вересня.

Наприкінці 2014 очолив сформовану ротно-тактичну групу морської піхоти, яка була направлена в Сектор М для участі в антитерористичній операції на Сході України, у районі Талаківки і Гнутового.

Призначений заступником командира батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. В лютому 2015 брав участь у боях із деблокації бійців батальйонів Нацгвардії «Азов» і «Донбас» в Широкиному. Надалі призначений на посаду командира батальйону.

Батальйон Сікози утримував позиції біля села Широкине ОТУ «Маріуполь» до літа 2017, коли підрозділи бригади були виведені із зони АТО до місць постійної дислокації[2][3][4].

З 25 лютого 2022 року бере участь у відбитті повномасштабного російського вторгнення. Зокрема, його підрозділ обороняв Маріуполь.

У квітні 2022 Сікоза був призначений на посаду командира 36-ї ОБрМП. Під його керівництвом бригада виконувала бойові завдання на Херсонському напрямку, потім перейшла в оперативне підпорядкування командира ОТУ "Донецьк". [5]

Нагороди

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (3 вересня 2023) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[6][7]
  • Орден Богдана Хмельницького I ст. (14 березня 2022) — за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8]
  • Орден Богдана Хмельницького II ст. (21 травня 2021) — за особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня морської піхоти України[9]
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (22 серпня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків[10]
  • Нагрудний знак «Гідність та честь» (девіз знаку «Обов'язок виконано з честю»), нагорода від Миколаївської обласної ради (08.08.2017)[11]

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ