-
Сірченко Андрій Володимирович
| Андрій Сірченко | |
|---|---|
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Андрі́й Володи́мирович Сі́рченко (Шаблон:Н , м. Краматорськ, Донецька область, Українська РСР — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область, Україна) — волонтер, доброволець батальйону ОУН, учасник російсько-української війни. Псевдо «Примус».
Життєпис
Народився 1973 року в м. Краматорську на Донбасі. Закінчив краматорську загальноосвітню школу № 8.
В часи війни став на захист рідного Донбасу у складі добровольчого Батальйону ОУН, з 18 вересня 2015 року перебував на передовій, в районі Донецька. У червні 2016 командував позицією «Дельфін» в селищі Піски[1], саме тоді він з двома побратимами підірвав з РПГ ворожий склад з боєкомплектом в районі хімзаводу. На рахунку Андрія два підпалених з СПГ-9 опорних пункти противника у серпні 2016 та трофейний АГС у січні 2017, — під час бойового виходу разом з Денисом Побережним («Роккі») винесли з ворожих позицій АГС-17 вагою 31 кілограм, який несли вдвох декілька сотень метрів через лінію фронту, при цьому потрапивши під обстріл[2]. Про цей бойовий вихід було знято короткий мультфільм під назвою «Як козаки режиму тиші дотримувались»[3].
Був волонтером Всеукраїнського благодійного фонду «Рубіж». Співпрацював з фондом з 2015 року, коли в селищі Піски добровольці допомагали розбудовувати телекомунікаційну мережу для системи управління. З літа 2016 року оформляв папери вже офіційно, від фонду. З того часу перебував на Луганщині в районі «Бахмутської траси» та в Кримському.
Обставини загибелі
Загинув 17 лютого 2017 року, близько 16:30, від осколкового поранення поблизу с. Кримське Новоайдарського району Луганської області. Під час чергування на спостережному пункті волонтери підбирали місце для розташування сенсора і потрапили під обстріл. Протитанкова керована ракета (ПТКР) поцілила Андрію прямо у голову, він загинув миттєво.
Похований 21 лютого 2017 року на цвинтарі м. Краматорська[4][5]. На похороні були сотні мешканці міста та побратими з батальйону ОУН. На всьому шляху проходження траурної процесії до 3-й загальноосвітньої школи, де колись навчався Андрій Сірченко, жителі Краматорська віддавали останню шану воякові, стоячи на колінах.
Залишилися мати-інвалід Тетяна Володимирівна, дружина Надія та донька Валерія.
Нагороди
- Орден «За мужність» III ступеня (12.03.2021, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу.[6]
Вшанування пам'яті
25 травня 2017 року, в м. Краматорську у ЗОШ № 8 І-ІІІ ст. відкрили пам'ятну дошку на честь Андрія Сірченка[7].
Примітки
Джерела
Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub
Шаблон:Учасники РУВ
- ↑
http://veterano.com.ua/rukh-veteraniv/heroiko-patriotychne-vykhovannia/4883-liudyna-nulia-den-pamiati-andriia-volodymyrovycha-sirchenko
- ↑
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1854724284816973&id=1434842496805156
- ↑ Шаблон:Youtube
- ↑
https://www.youtube.com/watch?v=4uLaXVJ1VRM
- ↑
https://www.kramatorsk.info/view/209114
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/972021-37349
- ↑ 25 травня 2017 року в місті Краматорську в школі #8, де навчався наш загиблий на війні з москалями Андрій Сірченко, «Примус», відкрили пам'ятну дошку…