Тарасенко Микола Іванович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Otherpersons

Микола Іванович Тарасенко (нар. 1947, с. Зелений Гай, Антрацитівський район, Луганська область) — український археолог, діяч проросійських збройних угруповань на Луганщині під час війни на сході України. Відомий археологічними розкопками на Луганщині та в Латинський Америці, а також заснуванням релігійного осередку та відлюдним способом життя.

Біографія

Микола Тарасенко народився в родині комуністичного партійного діяча. Навчався у семирічній школі. Надалі 2 роки вчився в Краснодонського училища механізації сільського господарства. Працював трактористом у Казахстані. У 1966-1968 роках був призваний до Радянської армії, служив у повітряно-десантних військах. Отримавши травму хребта, на певний час втратив працездатність, але відновився за допомогою фізичних вправ.[1] У 1974 році поступив на історичний факультет Ворошиловградського педагогічного інституту, який закінчив 1979 року.[2]

Наукова діяльність

Як археолог займався вивченням епохи кам'яної та бронзової доби, доколумбових культур Центральної Америки.

З 1974 вів археологічні розкопки поблизу Шаблон:Нп, де знаходиться серія пам'яток пізнього палеоліту в рамках арехологічної експедиції Ворошиловградського педінституту. У 1977 році, ще навчаючись в університеті, Тарасенко вперше виявив низку «розщеплених кварцитів», палеолітичних знарядь неподалік села Олександрівка, в долині річки Деркул. Пізніше разом з Костянтином Красильниковим відкрив ще два археологічні пункти поблизу сіл Розквіт і Верхньобогданівка. Продовжуючи дослідження стоянок Рогалика, відкрив ще декілька важливих пам'яток. У 1978 році Тарасенко знайшов вигравійоване на шматку сланця зображення жінки на локації Рогалик XI.[3]

У 1977 році учні школи села Ями виявили стоянку первісної людини. Того ж року її дослідили Тарасенко та Красильников, описавши пізньопалеолітичну стоянку «Ями».[3]

У 1982 році досліджував палеолітичне поселення в департаменті Нуева-Сеговія в Нікарагуа під час громадянської війни.

Проводив розкопки в Херсонесі, Вірменії, Ізраїлі, Камбоджі, Аргентині. Виявив давній храм Сонця на горі Шаблон:Нп в Аргентині.

Релігійна діяльність

З 1991 року жив відлюдником у власній землянці на горі поблизу села Кам'янка в Лутугинському району Луганської області, де за його ініціативою було розпочато спорудження храму. Спочатку будував «храм усіх релігій»[4], поблизу встановлено католицьку каплицю, буддійську ступу, храм вогнепоклонників.[5]. Через це протоїрей Олександр Авдюгін з міста Ровеньки назвав його язичником.[1] Надалі змінив свої наміри та оголосив церкву, що будується Храмом усіх святих, крім того заклав фундамент для церкви Донської богоматері та храм Михайла Архистратига.[6]

Діяльність в ОРЛО

З початку заворушень 2014 року приєднався до сепаратистського руху «Луганської народної республіки». Брав участь у штурмі будівлі СБУ Луганська 6 квітня 2014 р. В інтерв'ю стверджував, нібито власноруч «збив три українські літаки»[7].

Був призначений проросійськими силами на посаду отамана Паліївського хутора, заступника Отамана Війська Донського Миколи Козіцина у релігійних справах в Україні та начальника служби безпеки Козачої Національної Гвардії в Україні. З 2015 також очолює Палієвську народну дружину при «МВС ЛНР», голова Ради старійшин Війська Донського.

Після початку російсько-української війни припинив будівництво храму. В очах терористів «ЛНР» є філософом і пророком. Пророкує перетворення війни на третю світову.[8]

Родина

Був одружений з Венерою Тарквеладзе, племінницею Едуарда Шеварнадзе. Невдовзі подружжя розійшлося.[1]

У 1990-х одружився вдруге з Наталією. Мають двох дітей.[1]

Наукові праці

  • Красильников К.И., Тарасенко Н.И. Отчет о спасательных работах новой позднепалеолитической стоянки у с. Рогалик. Луганск, 1975 // НА ИА НАН Украины. 1975/45.
  • Тарасенко Н.И., Красильников К.И. Новое палеолитическое местонахождение в Ворошиловградской области // АО 1977 года. М., 1978. С. 389.
  • Телегин Д.Я., Тарасенко Н.И. Мезолитическая стоянка у хутора Рогалик (Ворошиловградская область) // Изыскания по мезолиту и неолиту СССР. Л., 1983. С. 35-39.
  • Горелик А.Ф., Выборный В.Ю., Манько В.А., Тарасенко Н.И. Работы Рогаликского палеолитического отряда в 1989 году // Проблемы исследования памятников археологии Северского Донца. Луганск, 1990. С. 40-41
  • Горелик А.Ф., Тарасенко Н.И. Женское изображение на ретушере из палеолитического местонахождения Рогалик VIIIa на Северском Донце // Древние культуры Подонцовья. Вып. 1. Луганск, 1993. С. 28-34.

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Посилання

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 https://www.2000.ua/v-nomere/aspekty/ekspertiza_aspekty/mekka-v-luganskoj--stepi_arhiv_art.htm

  2. ↑ Юрий Ткаченко.Отшельник Донецкого кряжа. «Комсомольская правда в Украине» (1 июня 2007)Шаблон:Ref-ru
  3. ↑ 3,0 3,1 Шестаков И.А. История и библиография археологических исследований палеолита Луганщины. // Матеріали та дослідження з археології Східної України. - № 10. - Луганськ, 2009. - С. 4-31.Шаблон:Ref-ru
  4. ↑ Релігійна панорама, №7 (59), с. 10
  5. ↑ Николай Скрипник. «когда я был в америке, мне приснился сон, будто вижу в небе родные курганы, утесы, долины и звучит голос свыше: «николай! Езжай домой и построй на этом месте храм… » Факты и комментарии, 6 марта 2009{ref-ru}}
  6. ↑ Ганна Гречаник. Шлях на гору. День, №124, 19 липня, 2012
  7. ↑ https://life.ru/t/новости/156362
  8. ↑ Damon Tabor. Putin’s Angels: Inside Russia’s Most Infamous Motorcycle Club. Rolling Stone, October 8, 2015Шаблон:Ref-en
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Тарасенко_Микола_Іванович&oldid=29266