-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Тарасюк Олег Андрійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарасюк Олег Андрійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Оле́г Андрійович Тарасю́к (1968, Курозвани, Гощанський район, Рівненська область — Шаблон:Дс, Іловайськ, Донецька область) — командир Рівненської розвідгрупи Добровольчого корпусу «Правого Сектору».

Життєпис

Народився 1968 року в селі Курозвани (Гощанський район, Рівненська область); був у мами другим сином з трьох. Закінчив Курозванівську ЗОШ. Олег Тарасюк — колишній морський піхотинець, родом з с. Курозвани Гощанського району Рівненської області[1]. Служив на Тихоокеанському флоті; за військовим фахом — підводник-диверсант. Навчався у першому професійно-технічному училищі міста Рівне. Працював на «Азоті» муляром-монтажником. Працював у Рівному, мав власне підприємство. Торгував тракторами з Європи. За власні кошти облагородив озерце в рідному селі. Розводив рибу в Курозванах, орендував два ставки. В нього залишились дружина, двоє дітей та двоє онуків[2][3]. Співпрацював з фермерським господарством «Гітас» і був спонсором однойменної футбольної команди.

Коли розпочалися бойові дії на Сході, пішов у військкомат. Виявилося, що його військової справи там нема, тоді записався у добровольчий корпус «Правий сектор». Став інструктором; перший раз поїхав у травні 2014 року. Воював в Донецьку, Амвросіївці та Карлівці; очолював рівненську розвідгрупу з 12 людей, яка допомагала «Азову» штурмувати селище.[4]

Обставини загибелі

Очолював рівненську розвідгрупу з 12 осіб, яка допомагала «Азову» штурмувати селище. Загинув о 17-й годині 10 серпня 2014 року від кулі снайпера в бою поблизу Іловайська Донецької області[5]. Тоді ж загинули вояки «Кривбасу» Сергій Бонцевич, Олександр Палій та з «Правого сектору» Анатолій Федчишин.

Залишилася дружина Ірина, двоє дорослих дітей — Ольга й Андрій та дві маленькі онуки.

Нагороди

В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].

Вшанування

  • В Курозванівській ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Олегу Тарасюку;
  • 20 вересня 2015 року, у Курозванах освячено пам'ятник Дмитру Козачонку і Олегу Тарасюку.
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 26.
  • відзнака ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно).
  • ззгідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне» (посмертно).
  • 20 вересня 2015 року в селі Курозвани освятили пам'ятник борцям, полеглим за волю незалежної України — Олегу Тарасюку та Дмитру Козачонку.
  • вшановується 10 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.[7]

Примітки

Посилання

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ