Томілович Денис Григорович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томілович Денис Григорович
Шаблон:РангМВС
Шаблон:Wikidata/p373

Дени́с Григо́рович Томіло́вич — молодший лейтенант міліції, Міністерство внутрішніх справ України.

Життєпис

2004 року закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум, здобув спеціальність «монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації», 2009-го — Київський славістичний університет, «менеджмент митної справи». Пройшов строкову військову службу у лавах ЗСУ. Від жовтня 2008 року — директор з виробництва ООО «Метизний завод „Шплінт. УА“» (Дніпродзержинськ).

В часі війни — командир взводу, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».

Роман Зіненко і Денис Томілович. 26 серпня 2014, Іловайськ.

У серпні 2014 року брав участь у боях за визволення Іловайська.

29 серпня 2014 виходив з оточення з-під Іловайська у складі північної колони українських військ. Разом з побратимами, зокрема Романом Зіненком, був на броні МТ-ЛБ. Сама МТ-ЛБ йшла у складі невеличкої української колони, де попереду йшов позашляховик, другим танк, потім МТ-ЛБ, і в хвості БМП. Колона прямувала трасою до Новокатеринівки. Щільний обстріл української колони поновився після проходу між двома пагорбами вже неподалік селища. Позашляховик відірвався вперед і на значній швидкості почав віддалятися по дорозі, а танк зійшов з прострілюваної траси вліво полями, уникаючи вогню зі схилу справа. Мехвод МТ-ЛБ вміло слідував за танком. Невдовзі танк і МТ-ЛБ вскочили у околиці села, проте там їх зустрів вогонь зі стрілецької зброї з хат. Навколо МТ-ЛБ лунали вибухи і пролітали кулі великокаліберних кулеметів. Один з вибухів став для Дениса Томіловича фатальним — йому відірвало голову, він помер на місці.[1][2]

Вдома залишились дружина та двоє дітей.

Файл:Меморіальна дошка Денису Томіловичу і Костянтину Буше на фасаді середньої школи № 123 в Таромському.jpg
Меморіальна дошка Денису Томіловичу на фасаді середньої школи № 123 в Таромському

Його тіло знайшли 12 вересня 2014 року місією «Чорний тюльпан», похований у Таромському 1 жовтня 2014-го.

Нагороди та вшанування

  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • 11 жовтня 2016 року нагороджений пам'ятною відзнакою міського голови міста Кам'янське — нагрудним знаком «Захисник України» (посмертно).

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ