Тренін Дмитро Віталійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Науковець

Дмитро Віталійович Тренін (нар. 11 вересня 1955, Шаблон:Місце народження, СРСР) — радянський і російський політолог, військово-політичний експерт-аналітик. Генерал-майор[1], за іншими даними полковник ГРУ у відставці[2], кандидат історичних наук; член російської Ради із зовнішньої та оборонної політики. Директор Московського центру Карнегі (2008—2022). Один з провідних ідеологів російської великодержавної політики.

Біографія

У 1973—1993 роках служив у Збройних Силах СРСР та Російської Федерації.

1977 року закінчив Військовий інститут Міністерства оборони СРСР у Москві.

У 1978—1983 роках — офіцер зв'язку у відділі зовнішніх відносин Групи радянських військ у Німеччині (Потсдам).

У 1983—1993 роках — старший викладач Військового інституту МО СРСР.

У 1984 році в Інституті США та Канади АН СРСР під науковим керівництвом доктора історичних наук Ю. П. Давидова захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Політика США щодо Західного Берліна (70-ті — 80-ті рр.)» (спеціальність 07.00.05 — історія міжнародних відносин та зовнішньої політики)[3] .

У 1985—1991 роках — співробітник делегації СРСР на радянсько-американських переговорах щодо ядерних та космічних озброєнь у Женеві.

У 1993 році — старший науковий співробітник Військового коледжу НАТО, Рим.

У 1993—1997 роках — старший науковий співробітник Інституту Європи РАН.

У 1993—1994 роках — запрошений професор Вільного університету Брюсселя.

У 1994—2008 роках — голова наукової ради, провідний науковий співробітник, голова програми «Зовнішня політика та безпека» Московського центру Карнегі.

У 2008—2022 роках — директор Московського центру Карнегі[4].

Член створеного у 2011 році президентським указом Дмитра Медведєва РСМД[5].

Політичні погляди

Позитивно оцінював президентство Володимира Путіна, позиціонуючи альтернативою режиму його особистої влади олігархію або хаос"[6].

У ході виступу на XXX Асамблеї Ради із зовнішньої та оборонної політики у травні 2022 року підтримав російське вторгнення в Україну[7] (щодо якого раніше сумнівався, бо воно спричинить «великі людські та фінансові втрати» і «величезний ризик для самої Росії») і безпосередньо закликав Росію до війни із Заходом. Називав Захід «ворогом» і охарактеризував «стратегічний успіх в Україні» як «найважливіше завдання» Росії[8][9]. Заявляв, що вже не має значення, чи було вторгнення правильним рішенням, і що тепер йому потрібно підтримати свою країну у «війні між Росією та Заходом». Росіяни, які виїхали і виступали проти війни, на його думку зробили вибір «виступити проти своєї країни, проти свого народу».

Санкції

7 січня 2023 року, через вторгнення Росії в Україну, внесено до списку санкцій України, передбачається блокування активів на території країни, призупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, припинення культурних обмінів та співробітництва, позбавлення українських держнагород.[10][11]

Про нього

Колишній офіцер радянської закордонної розвідки Юрій Швець вважає Треніна одним з найбільш кваліфікованих російських військово-стратегічних експертів, видатним аналітиком та діючим офіцером «резерву» російських спецслужб (ГРУ), який постійно використовується керівництвом Кремля як канал проведення активних заходів на Заході — з ціллю доведення до керівництва США та НАТО поза офіційних дипломатичних каналів ситуації щодо позиції, цілей та інтересів Кремля.[2]

Публікації

Авторські роботи

  • Новый баланс сил. Россия в поисках внешнеполитического равновесия — М. вид-во Alpina Publisher, 2021, с. 472, ISBN = 978-5-9614-5970-8
  • What Is Russia Up to in the Middle East? Cambridge, 2018.
  • Should We Fear Russia. Cambridge , 2017.
  • Россия и мир в XXI веке. — М.: Эксмо, 2015
  • Мир безусловный: Евро-Атлантика XXI века как сообщество безопасности. М.: Московский Центр Карнеги, РОССПЭН, 2013
  • Post-imperium: евразийская история. М.: РОССПЭН, 2012
  • Одиночное плавание. М.: Московский Центр Карнеги, Изд-во Р. Элинина, 2009. — 182 с.
  • Getting Russia Right. Washington, 2007.
  • Интеграция и идентичность: Россия как «новый Запад». М., 2006.
  • Russia's Restless Frontier: The Chechnya Factor in Post-Soviet Russia. Washington, Carnegie Endowment, 2003.
  • Время Юга: Россия в Чечне, Чечня в России (совместно с Алексеем Малашенко). Моск. Центр Карнеги. — М.: Гендальф, сентябрь 2002.
  • A Strategy for Stable Peace (совместно с Джеймсом Гудби, Петрусом Бувалда). Washington: U.S. Institute of Peace, 2002.
  • The End of Eurasia: Russia in the Border Between Geopolitics and Globalization.М.: Моск. Центр Карнеги, Интердиалект+, март 2001; Washington, 2002.Шаблон:Ref-en
  • Россия и Соединённые Штаты в системе Североевропейской безопасности (совместно с Питером Ван Хамом). Финский институт международных отношений — Институт Европейской политики, 2000 Шаблон:Ref-en
  • Китайская проблема России. Моск. Центр Карнеги. — М., август 1998.
  • Балтийский шанс: Страны Балтии, Россия и Запад в складывающейся Большой Европе. Моск. Центр Карнеги. — М., ноябрь 1997.
  • Трансатлантическая и евразийская безопасность: перспективы мирных операций по поддержанию и установлению мира. Военный колледж НАТО, Рим, 1993 Шаблон:Ref-en

Книги за редакцією

  • The Russian Military: Power and Policy (with Steven Miller), 2004.
  • Ambivalent Neighbors. The EU, NATO and the Price of Membership (with Anatol Lieven). Washington: Carnegie Endowment, 2002.
  • Россия и основные институты безопасности в Европе: вступая в XXI век. Моск. Центр Карнеги. — М.: S&P, июнь 2000.
  • Косово: международные аспекты кризиса (совместно с Е. Степановой). Моск. Центр Карнеги. — М.: Гендальф, июнь 1999.
  • Содружество и независимость в постсоветской Евразии (совместно с Б. Коппитерсом, А. Зверевым). Frank Cass, Лондон, 1998. Шаблон:Ref-en
  • Россия в мировой торговле оружием: стратегия, политика, экономика (совместно с Э. Дж. Пьером); Моск. Центр Карнеги. — М., июль 1996.
  • The Challenges of Transition (2011).

Посилання

Зноски