Фацевич Олександр Юрійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фацевич Олександр Юрійович
Шаблон:Ранг поліції
Шаблон:Wikidata/p373

Фацевич Олександр Юрійович (Шаблон:Н 25 вересня 1986) — український військовик, генерал поліції 3-го рангу. Заступник Міністра Внутрішніх справ України (з 2022). Заступник Голови Національної поліції України — керівник патрульної поліції (2020).

Біографія

Народився 25 вересня 1986 року селі Ляличі Приморського краю. У 1998 році сім'я Олександра переїхала з Росії до Луцька.

З 2001—2003 р.навчався у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Навчався в Одеському інституті сухопутних військ на факультеті аеромобільних військ. З 2007 року служив у 79-й окремій аеромобільній бригаді в місті Миколаєві на посаді командира взводу[1].

У 2012 році, після закінчення 5-річного контракту, залишив частину та викладав у Волинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Перебував на посаді командира взводу. Навчав бійців Самооборони Волині.

14 серпня 2014 спецпідрозділ «Світязь», керівником якого був призначений Фацевич, направили в зону АТО. Перші свої бої рота «Світязь» відбула під Іловайськом. У грудні 2014 бійці «Світязя» під командуванням Олександра Фацевича були направлені під Вуглегірськ.

30 січня 2015 під час наступу сепаратистів на Дебальцеве, бійці спецпідрозділу опинилися в оточенні. Три дні «Світязь» тримав оборону, після чого з боєм вирвався з оточення, вивівши з собою бійців ЗСУ — без втрат, виносячи поранених і зброю. Указом Президента Фацевич нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Станом на серпень 2015-го обіймав посаду начальника Управління патрульної поліції Києва та одночасно в. о. начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України — з листопада 2015-го[2].

14 жовтня 2020 року Президент України своїм Указом N440/2020 присвоїв Олександру Фацевичу, який на той час обіймав посаду заступника Голови Національної поліції України — керівника патрульної поліції, звання генерала поліції ІІІ рангу[3].

Заступник Міністра Внутрішніх справ України з березня 2022 року.Шаблон:Джерело

Керував спецоперацією за звільнення Ірпеня[4].

Брав участь у боях за звільнення Лиману[5].

Відзнаки та нагороди

  • Орден «За мужність» III ст. (8 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6]
  • Іменна вогнепальна зброя (МВС)[7]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Національна поліція України