Фіялова Наталя Анатоліївна

Наталія Фіялова Фіялова Наталя Анатоліївна
Старший матрос Шаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Наталя Анатоліївна Фіялова — старший матрос Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, що відзначилася під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Наталя Фіялова народилася в місті Бар на Вінниччині. Після закінчення загальноосвітньої школи та училища працювала кухаркою. У 2017 році підписала контракт із ЗСУ й розпочала військову службу в складі 501-го батальйону морської піхоти 36-тої окремої бригади морської піхоти. Після недовгого періоду навчання з 2018 року перебувала на передовій. Спочатку обіймала військову посаду стрільця-санітара, а згодом — отримала посаду старшого стрільця, помічника гранатометника. На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну перебувала на позиціях у Широкиному Сартанської селищної ради поблизу Маріуполя на Донеччині. Перебувала на передовій — брала участь в обороні Маріуполя. 28 лютого підрозділ отримав команду відступати, чоловіки зайняли позиції у селі Мирне, а вона разом із жінками евакуювалася до металургійного комбінату імені Ілліча в Маріуполі. Коли ворог розбомбив госпіталь, поранених та жінок розподілили по бункерах. Із співслуживцями тут перебувала майже місяць поки росіяни не зруйнували завод, скидаючи авіа- та фосфорні бомби. 3 квітня Наталя Фіялова з десятками інших бійців опинилася в полоні, де пробула майже сім місяців. Спочатку завезли в окуповане селище Сартана, де тримали в ангарі, а вже 6 квітня вивезли в Оленівку, де посадили в камери СІЗО: у три- чи чотиримісній камері перебувала майже чотири десятки дівчат. 19 квітня разом з іншими жінками перевезли в Таганрог, де пробули більше місяця. Разом зі іншими 108 українськими жінками Наталю Фіялову 17 жовтня 2022 року обміняли та повернули до України. Довгий час проходила курс реабілітації в Дніпрі. 13 листопада 2022 року повернулася додому на Вінничину. В грудні 2022 року Наталію Фіялову орденом «За мужність» ІІІ ступеня особисто нагородив президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з українськими захисниками й захисницями, які були звільнені з російського полону. Наприкінці березня 2023 року повернулася на військову службу.

Родина

Із чоловіком Олександром познайомилися у 2018 році, перебуваючи у військовій частині в Бердянську. Разом несли військову службу. Востаннє бачилися в Сартані, коли потрапили у полон. Є донька Вікторія Корж та онук.

Нагороди

• Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, незламність духу і вірність військовій присязі.

Джерела

• Шаблон:УПУ