Храпко Євген Вікторович

Євген Храпко Євген Вікторович Храпко
Файл:UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Євген Вікторович Храпко (19 вересня 1984, м. Миколаїв — 11 червня 2022, с. Українка, Харківська область) — сержант Збройних Сил України, бойовий медик, інструктор з тактичної медицини, інструктор Європейської ради ресусцитації, який працював над створенням спеціалізованого навчального центру тактичної медицини. Учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Освіта та шлях до тактичної медицини

Євген Храпко за освітою був інженером-програмістом, а не медиком Закінчив Миколаївський університет кораблебудування та певний час працював за спеціальністю «програмне забезпечення автоматизованих систем».

Робота над створенням спеціальності «бойовий медик»

Для розвитку тактичної медицини було ухвалене рішення про створення спеціалізованого навчального центру в Десні — найпотужнішого в Україні.

Бойовий медик Микола Андрієвський — один з тих, кого також долучили до цієї непростої роботи:

Євгена називали «хрещеним батьком» бойових медиків у Збройних Силах України , завдяки якому з'явилася військово-облікова спеціальність «бойовий медик» та штатні посади для медичного персоналу без медичної освіти. Людмила Макарова, бойовий медик та інструктор з тактичної медицини, разом з Храпком пройшла цей шлях до створення спеціальності у Збройних Силах України.

Інструктор Всеукраїнської Ради Реанімації

В 2021 році став членом команди професійної медичної організації — долучився до команди сертифікованих інструкторів Європейської ради реанімації, проводив курси з базових реанімаційних навичок, професійні реанімаційні курси для лікарів та молодшого медичного персоналу.

Особисте життя

З цивільною дружиною Тетяною (також медик) мешкав у м. Харкові, разом виховували сина Тетяни від першого шлюбу. Офіційно був не одружений, своїх дітей не мав.

Війна в Україні

25 лютого 2022 року, Євген терміново повернувся зі службового відрядження до м. Харкова і відразу пішов до військкомату, аби проситися на передову і займатися порятунком життів. Він писав у Фейсбуці про те, що З березня 2022 року проходив службу інструктором та бойовим медиком 92 ОМБр.

За три з половиною місяці на передовій після російського вторгнення в Україну здійснив понад 100 виїздів на евакуацію.

Загибель

Загинув вранці 11 червня 2022 року поблизу села Українка неподалік смт Старий Салтів в Харківській області, коли його автомобіль наїхав на міну під час евакуації поранених бійців з-під самого «нуля».

Нагороди

• звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Посилання

• Українська правда