-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Цокуренко Костянтин Ігорович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костнянтин Цокуренко
Костянтин Ігорович Цокуренко
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Костянтин Ігорович Цокуренко (Шаблон:Н , Запоріжжя — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, між с. Тернова та Байрак) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних Сил України, розвідник-артилерист[1], учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Народився року. Мешкав у Запоріжжі. Навчався у Запорізькій гімназії №39.[2]

У 2002 році вступив до радіотехнічного коледжу, після чого до Запорізького державного технічного університету[2].

Останні роки працював на різних професіях, був оцінювачем в ломбарді. Там він познайомився з Іриною, яка згодом стала його дружиною.[3]

21 грудня 2022 року він зробив пропозицію Ірині.[3] 19 лютого вони одружились.[2] Для друзів це стало несподіваним, бо Костянтин був як «закоренілий холостяк», проте виявилось, що він мріяв про сім'ю та дитину.[3]

29 березня 2022 року встав на захист України.[4] Він потрапив до 92-гої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка СВ ЗСУ і почав давати відсіч в боях за Харків. За ці бої 6 травня 2022 його бригада була нагороджена почесною відзнакою «За мужність та відвагу»[3][5].

Тоді сім'я чекала на першу дитину. Після того, як Цокуренко пішов на війну, дитина досягла віку, при якому було визначено її стать. Мав народитись хлопець. Та через переживання за Костянтина, мати народила дитину на 27-мому тижні. На 8-мому дні дитині стало зле. За словами Ірини, він помирав на очах.[3]

9 червня 2022 року внаслідок вибухової травми загинув між селами Тернова та Байрак Чугуївського району Харківської області.[3]

30 червня 2022 року[4] був похований на Алеї Слави цвинтаря Святого Миколая у Запоріжжі.[2] Там же був похований його син.[3]

Нагороди

  • орден «За мужність» III ступеня (2022) (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].

Вшанування пам'яті

Сім'я

Шаблон:Div col

  • Мати — Олена Цокуренко.[3]
  • Батько — Ігор Цокуренко.[3]
  • Дружина — Ірина Василівна Цокуренко (до шлюбу Коваленко).[3]
  • Син — Артем Цокуренко (Шаблон:Н 2022 — Шаблон:Пом 2022).[3]

Шаблон:Div col end

Примітки

Шаблон:Примітки Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ