-
Чмут Тарас Миколайович
Тарас Миколайович Чмут (Шаблон:Н 13 жовтня 1991, Коростишів) — військовий аналітик, сержант резерву морської піхоти ВМСУ, волонтер, учасник російсько-української війни. Засновник «Українського мілітарного центру». Голова фонду «Повернись живим» (з 2020).
Життєпис
Народився 13 жовтня 1991 року у Коростишеві, на Житомирщині.[1][2] Батько — підприємець. Мати працює в міжнародній організації.[1]
2008 року, у віці 16 років, став співзасновником «Українського Мілітарного Порталу».[3][4]
ВступивШаблон:Коли до Інституту аеронавігації Національного авіаційного університету на спеціальність «Комплекси пілотажно-навігаційного обладнання».[1]
Був координатором громадянської мережі ОПОРА у Житомирській області.[5][6][4]
Російсько-українська війна
З початком війни активно допомагав Збройним силам України як волонтер,[3][6][2] був координатором проєкту «Мілітарна допомога», створеного командою «Українського Мілітарного Порталу».[4]
В 2015 році завершив магістратуру НАУ, здобув кваліфікацію наукового працівника за напрямком «Авіоніка»,[1] після чого прийняв рішення вступити до лав ЗСУ.[4] Документи оформляв два місяці — у військкоматі його спочатку не допускали до служби у морській піхоті за станом здоров'я, натомість відправляли служити на строкову службу, але він домігся свого.[4] Пішов служити за контрактом до 501-го окремого батальйону морської піхоти, на посаду стрільця.[6][5][2]
Вже перебуваючи на службі, не припинив волонтерської діяльності і працював над задачею забезпечити снайперів десантно-штурмової роти батальйону модернізованими снайперськими гвинтівками СВД — планувалося закупити сучасні оптичні приціли з кріпленнями, глушники, сошки з базами, буфери віддачі, лазерні далекоміри.[2] З першого дня служби почав вести «Щоденник морпіха», яким виносив обговорення внутрішніх проблем батальйону на широкий загал. Через це мав напружені стосунки з командуванням, і наприкінці вересня 2015 року його вивели із зони бойових дій за наказом командувача АТО.
Тараса перевели на штабну посаду в Миколаєві, де розміщувався підрозділ, оскільки не змогли звільнити згідно з умовами контракту. В травні 2016 року Тарас, долаючи опір бюрократії та командування, перевівся до 137-го батальйону морської піхоти в Одесі. На той час він вже встиг пройти курси теоретичної та практичної підготовки для сержантів від британських інструкторів, зокрема як оператор американського безпілотника[6] RQ-11 Raven.Шаблон:Уточнити Підготовка відбувалася в тому числі в зоні бойових дій на Донбасі. В Одесі він став командиром відділення безпілотної авіації, але після навчання на підрозділ Чмута безпілотників не вистачило. Згодом Тарас пройшов ще три курси від британців: мінна безпека, інструкторські курси й лідерство та медицина.[6] Брав участь в навчаннях «Сі Бриз-2016», після яких подався на місячний курс інструкторів НАТО в Литві і здобув сертифікат інструктора.[6][1] Після Литви Тарас у складі батальйону відправився до зони бойових дій, де пробув із жовтня 2016-го по червень 2017-го.[6]
Прослужив у морській піхоті 2,5 роки, був командиром взводу розвідки 137-го батальйону.[1] Брав участь у боях під Широкиним і Павлополем.[3] Звільнився з лав ЗСУ у 2017 році[6] у званні сержанта.[4][7]
Після демобілізації працював у Українському Мілітарному Порталі, став співзасновником аналітичного відділу фонду «Повернись живим».[3] На липень 2020 року був керівником цього відділу.[8] 24 листопада 2020 року став керівником фонду.[3]
Робота у фонді «Повернись живим»
Приєднався до фонду "Повернись живим" у кінці 2017 році. До відділу аналітики. Шаблон:Цитата З початком повномасштабного вторгення Росії на територію Україну 24 лютого 2022 року, фонд очолюваний Тарасом значно збільшив залучення гуманітарної допомоги, що спрямовувалась на потреби ЗСУ та громад територіальної допомоги.[9]
За очолювання Фонд першим з благодійних організацій отримав дозвіл купувати летальне озброєння. У травні 2022 року «Повернись живим» законтрактував, а в червні вже отримав безпілотний комплекс Bayraktar TB2 вартістю $16,5 млн.[9]
Здобутки
22 червня 2022 року Тарас очолив рейтинг журналу Forbes «30 до 30» – молодих українців, які відбудовуватимуть країну.[12]
Нагороди
- медаль «Захиснику Вітчизни» (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов’язку[13]
- Пам'ятний знак за сприяння військово-морським силам України (2022)Шаблон:Джерело
Примітки
Посилання
- Чмут Тарас Миколайович // youcontrol.com.ua
Інтерв'ю
- Військовослужбовець-волонтер Тарас Чмут розповів Житомир.info про волонтерську діяльність та конфлікт з командуванням // zhitomir.info, 28 вересня 2015
- Станіслав Козлюк, Морпіх і його щоденники // Український тиждень, 18 березня 2018
- Надія Суха, Військовий експерт Тарас Чмут: Заяви про повернення ядерного статусу для України — відвертий популізм // Українська правда, 18 липня 2019
- Ірина Левицька, Армія готова до війни. Це найважливіший здобуток із 2014 року // gazeta.ua, 21 липня 2020
- Олександр Тереверко, Новорічне бажання «під ялинку» від фонду «Повернись живим» // АрміяInform, 5 січня 2021
- Ольга Омельянчук, Данило Павлов, Повернись живим: Тарас Чмут — про те, як волонтерство трансформувалось у професійну благодійність і чому важливо підтримувати моду на допомогу іншим // theukrainians.org, 17 січня 2021
- Анастасія Рінгіс, Чому українські військові йдуть з армії. Інтерв'ю з морпіхом, керівником фонду «Повернись живим» Тарасом Чмутом // Українська правда, 27 травня 2021