Чмут Тарас Миколайович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тарас Чмут
Чмут Тарас Миколайович
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Тарас Миколайович Чмут (Шаблон:Н 13 жовтня 1991, Коростишів) — військовий аналітик, сержант резерву морської піхоти ВМСУ, волонтер, учасник російсько-української війни. Засновник «Українського мілітарного центру» (MIL.IN.UA, до 2021 року — Український мілітарний портал). Голова фонду «Повернись живим» (з 2020).

Життєпис

Народився 13 жовтня 1991 року у Коростишеві, на Житомирщині.[1][2] Батько — підприємець. Мати працює в міжнародній організації — ПРООН[3][1].

2008 року, у віці 16 років, став співзасновником «Українського мілітарного порталу».[4][5]

ВступивШаблон:Коли до Інституту аеронавігації Національного авіаційного університету на спеціальність «Комплекси пілотажно-навігаційного обладнання».[1]

Був координатором громадянської мережі ОПОРА у Житомирській області.[6][7][5]

Російсько-українська війна

З початком війни активно допомагав Збройним силам України як волонтер,[4][7][2] був координатором проєкту «Мілітарна допомога», створеного командою «Українського Мілітарного Порталу».[5]

В 2015 році завершив магістратуру НАУ, здобув кваліфікацію наукового працівника за напрямком «Авіоніка»,[1] після чого вирішив вступити до лав ЗСУ.[5] Документи оформляв два місяці — у військкоматі його спочатку не допускали до служби у морській піхоті за станом здоров'я, натомість відправляли служити на строкову службу, але він домігся свого.[5] Пішов служити за контрактом до 501-го окремого батальйону морської піхоти, на посаду стрільця.[7][6][2]

Вже перебуваючи на службі, не припинив волонтерської діяльності і працював над задачею забезпечити снайперів десантно-штурмової роти батальйону модернізованими снайперськими гвинтівками СВД — планувалося закупити сучасні оптичні приціли з кріпленнями, глушники, сошки з базами, буфери віддачі, лазерні далекоміри.[2] З першого дня служби почав вести «Щоденник морпіха», яким виносив обговорення внутрішніх проблем батальйону на широкий загал. Через це мав напружені стосунки з командуванням, і наприкінці вересня 2015 року його вивели із зони бойових дій за наказом командувача АТО.

Тараса перевели на штабну посаду в Миколаєві, де розміщувався підрозділ, оскільки не змогли звільнити згідно з умовами контракту. В травні 2016 року Тарас, долаючи опір бюрократії та командування, перевівся до 137-го батальйону морської піхоти в Одесі. На той час він вже встиг пройти курси теоретичної та практичної підготовки для сержантів від британських інструкторів, зокрема як оператор американського безпілотника[7] RQ-11 Raven.Шаблон:Уточнити Підготовка відбувалася в тому числі в зоні бойових дій на Донбасі. В Одесі він став командиром відділення безпілотної авіації, але після навчання на підрозділ Чмута безпілотників не вистачило. Згодом Тарас пройшов ще три курси від британців: мінна безпека, інструкторські курси й лідерство та медицина.[7] Шаблон:Неавторитетне джерело Брав участь в навчаннях «Сі Бриз-2016», після яких подався на місячний курс інструкторів НАТО в Литві і здобув сертифікат інструктора.[7][1] Після Литви Тарас у складі батальйону відправився до зони бойових дій, де пробув із жовтня 2016-го по червень 2017-го.[7]

Прослужив у морській піхоті 2,5 роки, був командиром взводу розвідки 137-го батальйону.[1] Брав участь у боях під Широкиним і Павлополем.[4] Звільнився з лав ЗСУ у 2017 році[7] у званні сержанта.[5][8]

Після демобілізації працював в Українському Мілітарному Порталі, став співзасновником аналітичного відділу фонду «Повернись живим».[4] На липень 2020 року був керівником цього відділу.[9] 24 листопада 2020 року став керівником фонду.[4] Є основним спікером подкасту «Фронтова поплава».[10]

Робота у фонді «Повернись живим»

Приєднався до фонду «Повернись живим» у кінці 2017 році. До відділу аналітики. Шаблон:Цитата З початком повномасштабного вторгення Росії на територію України 24 лютого 2022 року, фонд очолюваний Тарасом значно збільшив залучення гуманітарної допомоги, що спрямовувалась на потреби ЗСУ та громад територіальної допомоги.[11] За його очолювання Фонд першим з благодійних організацій отримав дозвіл купувати летальне озброєння. У травні 2022 року «Повернись живим» законтрактував, а в червні вже отримав безпілотний комплекс Bayraktar TB2 вартістю $16,5 млн.[11]

Здобутки

22 червня 2022 року Тарас очолив рейтинг журналу Forbes «30 до 30» — молодих українців, які відбудовуватимуть країну.[12]

Нагороди

  • медаль «Захиснику Вітчизни» (23 серпня 2022) — за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку[13]
  • Пам'ятний знак за сприяння військово-морським силам України. (2022)Шаблон:Джерело
  • «Світло Справедливості» за моральне лідерство. (2023)[14][15]

Див. також

Примітки

Посилання

Інтерв'ю

Шаблон:Нк Шаблон:Учасники РУВ