Чопик Юрій Степанович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Чопик
Чопик Юрій Степанович
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Юрій Степанович Чопик (?, Івано-Франківськ — 26 лютого 2022[1]) — кандидат педагогічних наук, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що героїчно загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Народився в м. Івано-Франківськ. У 2006 закінчив з відзнакою факультет іноземних мов Львівського національного університету, отримавши ступінь магістра за спеціальністю викладач класичних мов та античної літератури, викладач німецької мови. Володів латинською, старогрецькою, англійською та німецькою мовами. Ще будучі студентом викладав класичні мови (латинську та старогрецьку) у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Проходив строкову службу в Державній прикордонній службі України. З 2008 року працював Івано-Франківського національного медичного університету, викладач латинської мови, старший викладач, доцент кафедри мовознавства. Кандидат педагогічних наук (2017). Тема дисертації: «Зарубіжна реформаторська педагогіка в оцінках українських науковців (друга половина ХХ — початок ХХІ століття)»[2]. Співавтор двох підручників, словника та чотирьох посібників з латинської мови.

У 2015 році був мобілізований і служив у прикордонних військах України. Учасник бойових дій в зоні АТО/ООС на сході України. У 2020 році підписав контракт і служив у 80-тій окремій десантно-штурмовій бригаді.[3]

Юрій ЧОПИК любив неформально спілкуватися зі студентами, жартувати, часто разом відвідували різні музеї, подорожували. Під час довгострокової відпустки у 2021 приходив на кафедру, навіть провів практичне заняття зі студентами. Вже знаючи, що через день-два піде на військову службу, не полишав дистанційної роботи, складав тести, укладав методичні вказівки та редагував посібник для фізтерапевтів. Всім своїм оточуючим, знайомим, колегам та студентам запам’ятався як позитивна, завжди усміхнена людина.

Загинув під час російського вторгення в Україну 26 лютого 2022 року Херсонській області[4] (за іншими даними — біля Миколаїва[5]).

Рішенням сесії міської ради 03 лютого 2023 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська», враховуючи історичну роль, героїзм, особистий внесок в боротьбу за незалежність Української держави.

Нагороди

  • орден Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[6]

Примітки

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ