-
Шевчук Володимир Віталійович
| Шевчук Володимир Віталійович | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Шевчук Володимир Віталійович (22 лютого 1967 року в м. Шепетівка — 19 серпня 2016, поблизу с. Оріхове-Донецьке, Новоайдарський район) — учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 22 лютого 1967 року в м. Шепетівка, Хмельницької області. Навчався у ЗОШ № 4. Після закінчення 8 класів навчався в машинобудівному технікумі міста Цілиноград (нині м. Астана) в Казахстані. Отримав спеціальність «технік-технолог термічної обробки металів». Проходив службу в армії у м. Бердичеві, м. Хмельницькому, м. Володимир-Волинському. Працював інженером-технологом, змінним майстром, трудився на Шепетівському заводі тракторних втулок. Самостійно опанував професію будівельника, займався різьбою по дереву. Володимир Віталійович оздоблював Свято-Михайлівський собор, працював у храмі Святителя Миколая Чудотворця та церкві Великого князя Володимира у Шепетівці. Саме тому у військовому житті мав позивний «Різець».
З початком бойових дій на Сході України йде добровольцем на службу в батальйон «Донбас». У листопаді 2014 року частина бійців батальйону підписала контракт на службу у Збройних Силах. Серед них був і Володимир. Із числа добровольців у 93-й окремій механізованій бригаді була сформована 6-а штурмова рота, у складі якої Володимир воював на багатьох важливих ділянках фронту на Донеччині — Очеретяне, Водяне, Тоненьке, Піски, Опитне, Донецький аеропорт, Карлівка. Тримали позиції від Авдіївки до Мар'їнки. Був навідником-оператором БМП-2, проходив службу у складі окремої роти розвідки 93-ї окремої механізованої бригади. Загинув 19 серпня 2016 року при виконанні військового завдання на Луганщині. 24 серпня 2016 року шепетівчани провели Володимира в останню путь[1].
У Володимира Шевчука залишилися мати, дружина, син та донька.
Нагороди та вшанування
- «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» під час російсько-української війни Указом Президента України № 506/2016 від 16 листопада 2016 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (16.11.2016, посмертно)[2]
- Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета № 16845 від 24 січня 2017 року нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
- 19 серпня 2017 року в Шепетівці відбулися поминальні заходи присвячені річниці загибелі Шевчука Володимира[3].
- 7 червня 2018 року рішенням 40-ї сесії Шепетівської міської ради одну з вулиць міста перейменовано у пам'ять про героя Володимира Шевчука.[4].
Примітки
Джерела
- Житинська Р. Він захищав незалежність України // Шепетівський вісник. - 2016. — Вип. 69—70 (1 вересня). — С. 3.
- Шаблон:УПУ
- Шепетівчани вшанували загиблого в АТО земляка // День за днем. — 2017. — 21 серпня.
- Юхимович Л. У моєму серці Україна // Шепетівський вісник. — 2018. — Вип. 65—66 (18 серпня). — С. 3.
Посилання
- Шевчук Володимир Віталійович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- ↑ У День Незалежності місто ховало захисника // Сайт міста Шепетівки, 25 серпня 2016
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Відзначили річницю загибелі Шевчука Володимира // Сайт міста Шепетівки, 19 серпня 2017
- ↑ Міський голова провів засідання чергової сесії міської ради // Сайт Шепетівської міської ради, 8 червня 2018