Z

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Латиниця Шаблон:Otheruses Z («зет»)[1] — 26-а літера латинського алфавіту. Існує в більшості графічних систем на його основі.

Назва і вимова

У латинській мові назва літери вимовлялася як ['zeːta] чи ['dzeːta] — відповідно до назви грецької літери. Прийняте в українській мові позначення «зет»[1] походить з латинської через німецьке (Zett) і польське (zet) посередництво.

У більшості англомовних країн літера називається zed (Шаблон:МФА2), але в американському варіанті прийнята назва zee (Шаблон:МФА2). Вона походить від британської діалектної форми кінця XVII століття, що виникла за аналогією до назв літер B, C, D, тощо[2]. Існує ще одна діалектна форма izzard (Шаблон:МФА2), що датується XVIII століттям, і можливо, походить від Шаблон:Lang-oc чи Шаблон:Lang-fr, і далі від реконструйованої народнолатинської форми *idzēta, що може бути утворена від dzēta доданням протетичного звука. Її варіанти трапляються в гонконзькій англійській, але й там здебільшого розглядаються як порушення норми[3].

В італійській, баскській, іспанській та ісландській літера називається zeta (зараз не входить до ісландської абетки, але трапляється в деяких іменах). У фінський абетці також вживається назва zeta, але вимова інша — Шаблон:МФА2 чи Шаблон:МФА2. У португальській вона називається zê, у шведській — zäta, у данській — zæt, у нідерландській, індонезійській, польській, румунській і чеській — zet, у німецькій — Zett, у норвезькій — zett, у французькій — zède, у в'єтнамській — zét. В абетці есперанто назва літери вимовляється як Шаблон:МФА2. У піньїні офіційна назва літери [tsɨ] («ци»), але зараз під впливом англійської поширюються некоректні zed та zee.

Вимова

У більшості мов літера читається як дзвінкий ясенний фрикативний [z] або дзвінкий ясенний африкат [d͡z]. У деяких мовах вона читається як глухий ясенний африкат [t͡s] (фінська, німецька; у запозиченнях може читатися [z]). В італійській мові z ([ˈd͡zɛta]) в різних словах може читатися по-різному: як [d͡z] (Zanni, [ˈd͡zanni] — «Дзанні») у дзвінкому варіанті, і як [t͡s] (pizza, [ˈpitt͡sa] — «піца») — у глухому.

Історія

Походить від літери Ζ, ζ («дзета») грецької абетки і далі від фінікійської «заїн».

В абетці латинської мови літера z з'являлася двічі. Вона була присутня в архаїчній формі латинського алфавіту, бувши запозиченою з етруського письма. До етруського алфавіту вона могла потрапити з варіанта грецької абетки, поширеного на острові Іскія; фонетичним її значенням міг бути африкат [ts].

Оскільки фонема /z/ у V ст. до н. е. перейшла в /r/ (явище ротацизму), z виходить з ужитку. У I столітті до н. е. вона вводиться в латинську абетку знову, тепер вже прямо з грецької: як і y, вона використовується для передачі грецизмів[4]. Доти фонема /z/ передавалася літерою s на початку слова і сполученням ss у середині: sōna (Шаблон:Lang-grc — «пояс»), trapessita (Шаблон:Lang-grc — «банкір», «міняйло»).

У деяких написах, зроблених народною латиною, z передає особливий звук, ймовірно африкат, утворений злиттям рефлексів /j/, /dj/ та /gj/: zanuariu (Шаблон:Lang-la — «січень», «Януарій»), ziaconus (Шаблон:Lang-la — «диякон»), oze (Шаблон:Lang-la — «сьогодні»)[5].

Подібним чином замість /z/ міг вживатися склад /di/ у деяких словах, наприклад, baptidiare (Шаблон:Lang-la — «хрестити»). У сучасній італійській, де літера z передає африкати /ts/ чи /dz/, нащадки латинських ianuarius і hodie пишуться через g, яка перед i та e вимовляється /dʒ/: Шаблон:Lang-it. В інших мовах, таких як іспанська, африкат зазнав подальшої еволюції.

Інше використовування

Велика літера

Мала літера

  • У математиці — позначення осі аплікат, а також однієї із змінних.

Способи кодування

Шаблон:Letter2 У юнікоді велика «Z» записується U+005A, а мала «z» — U+007A.

Код ASCII для великої «Z» — 90, для малої «z» — 122;

або у двійковій системі, 01011010 та 01111010, відповідно.

Код EBCDIC для великої «Z» — 233, для малої «z» — 169 (64 less).

NCR код HTML та XML — «Z» та «z» для великої та малої літер відповідно.

Цікаві факти

На Всеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висувалася пропозиція передавати літерою z дзвінкий ясенний африкат [d͡z], для позначення якого завжди використовувалося сполучення дз[6].

Див. також

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 Шаблон:СУМ-11
  2. ↑ One early use of «zee»: Шаблон:Cite book
  3. ↑ http://news.stheadline.com/dailynews/headline_news_detail_columnist.asp?id=270572&section_name=wtt&kw=-1

  4. ↑ James Grout: Appius Claudius Caecus and the Letter Z , part of the Шаблон:Lang-la
  5. ↑ Ti Alkire & Carol Rosen, Romance Languages: A Historical Introduction (Cambridge: Cambridge University Press, 2010), 61.
  6. ↑ М. Скрипник Підсумки правописної дискусії // Вісті ВУЦВК. — 1927. — 19 червня.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Z&oldid=7127