-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Федорченко Олексій Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:55, 8 жовтня 2023

Федорченко Олексій Сергійович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олексі́й Сергі́йович Федо́рченко (, с. Пересипки, Сумська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, м. Щастя, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України,, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1982 року в селі Пересипки на Сумщині. З юних років захоплювався полюванням та рибальством. 1987 року пішов до 1-го класу сільської школи. У сьомому класі був вимушений змінити навчальний заклад на той, що знаходився неподалік від колгоспу, в якому працювали батьки. Закінчивши дев'ять класів, вирішив не продовжувати навчання, а відразу поїхати на заробітки, щоб підтримати своїх близьких.

У травні 2002 був призваний на строкову військову службу, служив снайпером розвідки спеціального призначення. Повернувшись додому, одружився. Деякий час працював єгером, що дуже йому подобалось, але коли народилась донька, — поїхав на заробітки до Києва. Після розлучення мешкав у селі Клепали Буринського району, у батьків[1].

Російсько-українська війна

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 4 серпня 2014.

Старший солдат, снайпер 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0501, с. Клугино-Башкирівка, Харківська область.

Після місяця навчань на Харківщині, у вересні 2014 в складі 2-го батальйону бригади відправлений ​​в зону проведення антитерористичної операції, де ніс службу на крайньому блокпосту «Фасад», — на мосту через Сіверський Донець на в'їзді до міста Щастя зі сторони Луганська.

5 квітня 2015 близько 9:30 бойовики окупаційних корпусів з боку піщаного кар'єру (с. Весела Гора) обстріляли з протитанкового керованого комплексу (ПТРК) взводний опорний пункт «Фасад», в околиці міста Щастя. В результаті влучення ракети в мінний шлагбаум (міни прив'язані одна до одної, щоб перегородити дорогу) стався вибух з детонацією протитанкових мін ТМ-62. Четверо військовослужбовців, які перебували в автомобілі ВАЗ-2109 поряд із місцем вибуху, загинули. На місці події знайдено елементи ракети від ПТРК 9М133 «Корнет»[2][3]. Майор Олег Ковбаса, старший сержант Владислав Блінов і солдат Сергій Гуров загинули на місці, старший солдат Олексій Федорченко помер від поранень дорогою до лікарні[4].

7 квітня із загиблими бійцями 92-ї бригади прощались на базі військової частини в с. Клугино-Башкирівка[5]. Похований 8 квітня на кладовищі рідного села Пересипки[6].

Без Олексія залишилися батьки, сестра та донька Анастасія 2005 р.н.

Нагороди

Вшанування пам'яті

У Щасті, на опорному пункті «Фасад», бійці 92-ї бригади встановили меморіальну плиту на знак пошани до полеглих побратимів[8].

18 серпня 2015 в місті Буринь було відкрито Алею пам'яті героїв України зі світлинами полеглих мешканців Буринського району, серед яких є й світлина Олексія Федорченка[9].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ