Гуров Сергій Вячеславович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуров Сергій Вячеславович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Шаблон:External media Сергі́й Вячесла́вович Гу́ров ( , с. Хлібне, Харківська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, м. Щастя, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1958 року в селі Хлібне на Харківщині. Багато років працював електромонтером на Панютинському вагоноремонтному заводі, мешкав в смт Панютине.

Під час події Революції Гідності їздив із товаришами на Майдан у Київ.

Російсько-українська війна

Після початку російської збройної агресії в Криму та на Донбасі — організували самооборону в Лозовій. Добровольцем прийшов до військкомату, але не пройшов медкомісію. Тоді швидко підлікувався й домігся свого — був зарахований до війська, у ремонтну роту, як спеціаліст із ремонту гаубиць, але 56-річний доброволець хотів бути корисним саме на передовій.

Із серпня 2014-го — стрілець-помічник гранатометника 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, в/ч А0501, с. Клугино-Башкирівка, Харківська область.

Восени 2014 у складі 2-го батальйону бригади відправлений ​​в зону проведення антитерористичної операції, де ніс службу на крайньому блокпосту «Фасад», — на мосту через Сіверський Донець на в'їзді до міста Щастя зі сторони Луганська[1].

5 квітня 2015 близько 9:30 бойовики окупаційних корпусів з боку піщаного кар'єру (с. Весела Гора) обстріляли з протитанкового керованого комплексу (ПТРК) взводний опорний пункт «Фасад», в околиці міста Щастя. В результаті влучення ракети в мінний шлагбаум (міни прив'язані одна до одної, щоб перегородити дорогу) стався вибух з детонацією протитанкових мін ТМ-62. Четверо військовослужбовців, які перебували в автомобілі ВАЗ-2109 поряд із місцем вибуху, загинули. На місці події знайдено елементи ракети від ПТРК 9М133 «Корнет»[2][3]. Майор Олег Ковбаса, старший сержант Владислав Блінов і солдат Сергій Гуров загинули на місці, старший солдат Олексій Федорченко помер від поранень дорогою до лікарні[4].

7 квітня із загиблими бійцями 92-ї бригади прощались на базі військової частини у Башкирівці[5]. Похований на кладовищі рідного села Хлібне.

Без Сергія лишилися мати, дружина Ірина, двоє дітей та п'ять онуків.

Нагороди

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (23.05.2015, посмертно)[6].

Вшанування пам'яті

У Щасті, на опорному пункті «Фасад», бійці 92-ї бригади встановили меморіальну плиту на знак пошани до полеглих побратимів[7].

4 квітня 2017 в Панютиному на адміністративній будівлі біля прохідної Панютинського вагоноремонтного заводу встановлено меморіальну дошку на честь Сергія Гурова[8][9].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ

  1. ↑ Гуманітарна допомога для бійців 92 окремої механізованої бригади // Лозівська міська рада, 2 грудня 2014
  2. ↑ В МВС підтвердили загибель чотирьох військових на Луганщині: у вантажівку поцілили з «ПТКР» // УНІАН, 5 квітня 2015
  3. ↑ Унаслідок терористичного обстрілу загинули чотири військовослужбовців // facebook Прес-офіцер сектору «А», 5 квітня 2015
  4. ↑ Спецкор о 18:30 від 6 квітня 2015 року // Спецкор. Новини 2+2 на YouTube, 6 квітня 2015
  5. ↑ У Чугуєві попрощалися із загиблими бійцями 92-ї окремої механізованої бригади // Харківська ОДА, 7 квітня 2015
  6. ↑ Шаблон:УПУ
  7. ↑ Бійці 92-ї бригади встановили у Щасті меморіальну плиту // 5 канал, 7 жовтня 2016
  8. ↑ У Панютиному відкрили дошку загиблому в АТО Сергію Гурову // Лозівська міська рада, 4 квітня 2017
  9. ↑ У Панютиному відзначили річницю загибелі атовця Сергія Гурова // Лозівська міська рада, 5 квітня 2017
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Гуров_Сергій_Вячеславович&oldid=2044