-
Дрьомін Андрій Сергійович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
Поточна версія на 15:46, 13 грудня 2022
| Андрій Сергійович Дрьомін | |
|---|---|
| Шаблон:РангМВС | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Андрі́й Сергі́йович Дрьомін (3 січня 1982, с. Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області — 10 серпня 2014, під Іловайськом Донецької області) — український коваль, громадський активіст, член УНА-УНСО. Учасник російсько-української війни у чині рядового міліції, боєць-гранатометник батальйону «Азов».
Життєпис
Народився 1982 року ву селі Великий Глибочок (Тернопільський район, Тернопільська область). Єдиний син у батьків-учителів, одружитися не встиг. Тривалий час проживали в Нововолинську[1][2], а потім перебралися до Великого Глибочка, де живуть батьки матері. Працював у кузні, займався художнім ковальством.
Брав участь в акції «Україна без Кучми» — від УНА-УНСО. Згодом — учасник Євромайдану з перших днів.
На російсько-український фронт поїхав добровольцем. Служив у одній чоті з чоловіком Тетяни Чорновол Миколою Березовим, з яким зналися давно. Також більше 14 років був знайомий з Андрієм Юркевичем, обоє планували служити в одному батальйоні, але не сталося.
Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом у ході зіткнення з терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових: гармату й кулемет заклинило, заглух двигун БМП, по вояках почали стріляти з кулемета «Утьос» та снайпери, в ході бою двох військових було вбито, п'ятьох — поранено. Андрій Дрьомін отримав п'ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим: той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл. Смертельних поранень зазнав Роман Сокуренко.
Похований у родинному селі на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Вшанування пам'яті
Відзнаки
- 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4];
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[5];
- «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[6].
У скульптурі
24 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 4, де навчався майбутній воїн, було встановлено меморіальні дошки на честь Андрія Дрьоміна та іншого загиблого героя війни — Павла Попова, який загинув у бою під Волновахою.[2]
9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Задорожнього, Ігоря Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Андрія Дрьоміна.[1]
3 січня 2016 року в Тернополі, на будинку № 51 по вулиці Соломії Крушельницької, де жив український Герой, відкрито й освячено меморіальну гранітну дошку.[7]
У 2018 році у Миргороді виготовили кований сонячний годинник з присвятою воїну-ковалю.Шаблон:Джерело
У літературі
Андрій Дрьомін став прототипом казки Дзвінки Торохтушко[8] «Світлячок-охоронець». Події в казковому світі дуже нагадують українське сьогодення, а впевнений, щирий і з веселим норовом Світлячок разом з павучками, пташками, жучками та іншими мешканцями житнього поля борються із сараною, що хотіла зжерти посіви.[9]
Див. також
- Список тернопільців, які загинули в російсько-українській війні (з 2014)
- Список загиблих у боях за Іловайськ
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014)
Примітки
Джерела
- Оксана Смільська, Під снайперським вогнем, рятуючи один одного, загинули Микола Березовий і Андрій Дрьомін // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 30 (13–19 серп.). — С. 1, 11.
- Ябченко, І. Відлітають не тільки птахи // Вільне життя плюс. — 2014. — № 67 (20 серп.). — С. 7 — (Втрата).
- Ковальський вогник світла тане: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.
Посилання
- Дзвінка Торохтушка. Війна забирає найкращих // Погляд, 10 серпня 2014.
- Світлий воїн Андрій Дрьомін («Світляк») повернувся додому… Героєм!.. // Місто, 13 серпня 2014.
- Служили два товариша // Обозреватель, 14 серпня 2014. Шаблон:Ref-ru
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ 1,0 1,1
http://xn--b1aasidjedbb0byj.com.ua/2015/04/09/vidbulosya-urochyste-vidkryttya-stely-heroyam
- ↑ 2,0 2,1
http://www.volynpost.com/news/44479-u-novovolynsku-uvikovichnyly-pamiat-geroiv-ato-foto
- ↑
http://unso.in.ua/uk/memo/andriy-dromin
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:Рішення ради
- ↑ Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада, 18 серпня.
- ↑ Софія Лінчевська. Пам'ятну стеллу бійцю батальйону «Азов» Андрію Дрьоміну відкрили у Тернополі // Вільне життя плюс, 5 січня 2016.
- ↑ Псевдонім Любові Бурак
- ↑ Шаблон:YouTube // Телекомпанія TV-4, 27 травня 2015.