Свинчук Олександр Юрійович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Свинчук
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олександр Юрійович Свинчук ( — Шаблон:ДС) — український військовик, учасник війни на сході України, солдат Збройних сил України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська.

Життєпис

Народився Олександр Свинчук 23 січня 1986 у місті Нововолинську. Навчався майбутній воїн у Нововолинській ЗОШ № 3.[1] Тривалий час Олександр Свинчук працював у пожежно-рятувальній частині. Зі спогадів колишніх співробітників пожежної частини, в роботі Олександр завжди відрізнявся сміливістю та рішучістю.[2][3] З роботи у пожежно-рятувальній частини Олександр Свинчук звільнився у 2012 році.[4][3] Із початком бойових дій на сході України пішов до лав Збройних Сил добровольцем.[2][4] Служив у лавах 51-ї механізованої бригади. Під час бойових дій був поранений, але знову повернувся в стрій.[2][4] 5 серпня (за іншими даними 4 серпня) 2014 року Олександр Свинчук загинув від осколкового поранення в бою за стратегічну висоту Савур-Могила.[2][4]

Удома у загиблого героя залишились лише батьки, він був єдиним сином у родині.

Похований Олександр Свинчук на кладовищі у рідному місті Нововолинську.[2][4]

Нагороди

17 липня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

20 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 3, де навчався майбутній воїн, було встановлено меморіальні дошки на честь Павла Попова та іншого загиблого героя війни — Володимира Пушкарука, який загинув під Іловайськом.[1]

9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Дрьоміна, Андрія Задорожнього, Ігора Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука та Олександра Свинчука.[5]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ