-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Загальноросійська ідея

Матеріал з Разом
Версія від 08:33, 7 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Загальноросійська ідея (всеросійська ідея; Шаблон:Lang-ru) — пропагандистська концепція російського царизму, Тимчасового уряду Росії, білого руху Росії, російських імперських, шовіністичних культурних та політичних кіл, прихильників московофільства[1] та малоросійства, обґрунтовуючи російську імперську експансію, проголошує українців (називаючи їх малоросами) та білорусів частиною російського народу та висуває кінцеву мету державного об'єднання українського, білоруського та російського народів в єдиний російський народ.[2][3][4] Загальноросійська ідея також передбачає інтеграцію етнографічної групи русинів у єдиний великий «всеросійський» народ.

Її метою є заперечення самобутності та ідентичності українців, білорусів та звеличення росіян та русифікація, асиміляція українців та білорусів в росіян. Фактично основна ідея в тому, що українці та білоруси ніколи не були повноцінними народами, а є «неповноцінними» росіянами.Шаблон:Джерело

Історія

Концепцію триєдиного славенороського народу розвинув філософ, сподвижник московитського царя Петра Першого, українець Феофан Прокопович.[5]

Завершили розробку концепції триєдиного російського народу російський історик Татищев та вчений Михайло Ломоносов у середині XVIII ст. Засновниками концепції є відомі дворянські історики М. Щербатов, Сергій Соловйов, Микола Карамзін, В. Татіщев та їхні сучасні послідовники І. Заїчкін, І. Почкаєв.

Схожою є концепція існування давньоруської народності, сформована російським істориком Володимиром Мавродіним у 1940-1950-х (праці «Древняя Русь (Происхождение русского народа и образование Киевского государства)» (Л., 1946), «Образование единого русского государства» (Л.,1951)).[6] Автор стверджував, що «можна вважати встановленим, що за часів Київської держави східнослов'янський світ (нині московський патріарх Кирило називає його „російським світом“) склався в єдиний руський народ, або конкретизуючи, в єдину руську народність».[6] Коли було ідеологічно доведено існування «давньоруської народності», радянські мовники успішно розробили концепцію існування давньоруської мови — мови давньоруської народності — основи російської, української й білоруської мов.[6] Вона ґрунтувалася на постулаті частини російських і українських мовознавців кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. спільної для усіх східних слов'ян мови (Олексій Шахматов, Олексій Соболевський, Агатангел Кримський й ін). Один з найбільш заповзятих апологетів концепції існування єдиної давньоруської народності зі своєю мовою академік Петро Толочко нині є особистим радником російського прем'єра В. Путіна.[6]

Історичні аналогії схожої тези можна знайти у Гітлера (і плани об'єднати воєдино представників арійської раси[6]), в котрій австрійці та німці — один народ.[7] Вона слугувала свого часу для Адольфа Гітлера обґрунтуванням аншлюсу Австрії та Німеччини.[7] Німецькі націонал-соціалісти так само вважали скандинавські народи: норвежців, шведів та датчан — відгалуженням «єдиного германського народу».[7] Тому, наприклад, тих норвежців, які з цим не були згодні і воювали проти німецьких окупантів у загонах Руху Опору, гітлерівці називали норвезькими націоналістами, а інших норвежців, котрі записувалися до лав таких формувань як дивізія СС «Вікінг» — шанували як справжніх германських патріотів.[7]

Царську феодальну імперію росіян по-Леніну (див.: «Про національну гордість великоросів») називали «в'язницею народів» («Шаблон:Lang-ru»).[8] Вислів «в'язниця народів» вперше був застосований в дореволюційній царській Росії в 1840 році маркізом де Кюстіном як критика в книзі La Russie в 1839 р. Пізніше він був розглянутий О. І. Герценом, з метою руйнування цієї «в'язниці народів» і став одним з ідеалів російської революції. Таким чином, «в'язниця народів» мала перетворитись на «дружбу народів». Одним з видів еволюції цієї міфологеми можна назвати продовження в СРСР у вигляді концепції «Братства народів в СРСР» — «Соціалістичної родини народів», при якому, позбавлені рідної землі, товариші на ґрунті СРСР почувають себе на своїй рідній землі.[9] Після 1945 року Сталін мріяв у розмовах з М.Джіласу (один з тодішніх югославських лідерів) про єдиний слов'янський світ.[6] Як не дивно, вираз «тюрми народів» було прийнято через десятиліття пізніш дисидентським рухом проти так званої радянської імперії. Радянський Союз, який прийшов на зміну царській імперії, заявив, що метою національної політики було створити нову національну сутність, «радянський народ».[10] «радянський народ» це катайконім, а не етнонім, іншими словами, поняттям радянський народ за часів СРСР визначалася громадянська ідентичність, а не етнічна чи національна. С. Т. Калтахчян у Великій радянській енциклопедії визначав цю спільність так:

Шаблон:Цитата В радянські часи міфологема «„триєдиного“ російського народу» знайшла якнайбільше поширення у працях представників тогочасного наукового офіціозу В. Мавродіна, Л. Черепніна, Б. Рибакова, М. Третьякова; сьогодні серед її прихильників фігурують імена О. Моці та М. Гуслистого. Проти цих теорій виступили ще дореволюційні українські історики: М. Грушевський, М. Ф. Маркович, М. І. Костомаров.

Історичний дискурс шістдесятників теж проглядається в контексті тогочасних реалій історичної науки в УРСР, всі зусилля якої спрямовувалися на конструювання української радянської ідентичності як складової «єдиного радянського народу». Шаблон:Джерело Як зазначає Леонід Зашкільняк, цей процес засновувався на низці міфів та ідеологем, базовим із яких залишався усталений з російськоімперських часів конструкт «трьох братніх східнослов'янських народів» — росіян, українців, білорусів, в якому всі вони протиставлялися "загниваючомого Заходу з його «капіталізмом» і католицтвом.[11][12]

В російській політичній думці прослідковується тенденція взагалі все слов'янське називати та ототожнювати з російським. Зауважено, що «Росія все називає слов'янським, щоби потім все слов'янське назвати російським».[13][14][15] В численних публікаціях часто під загальноросійською ідеєю розуміють і називають російську ідею.

За твердженням російських шовіністів, українська самоідентифікація з'явилась внаслідок «шкідливих зусиль історичних ворогів Росії» (австрійських, німецьких та польських культурних діячів, політиків), які від Росії відірвали південну «частину російського народу» та на базі його регіональних мовних, культурних відмінностей сформували в його свідомості відмінну від російської українську ідентичність[16][17][18]. Адепти загальноросійської ідеї також висувають спільні для російського, українського та білоруського народів ідеї загальросійської (Шаблон:Lang-ru) єдності, загальноросійської держави, загальноросійської мови, загальноросійської літератури, загальноросійської культури тощо.[19] Одним із ідеологів загальноросійської ідеї (загальноросійської єдності) був російський монархіст, шовініст, антисеміт, прихильник малоросійства та українофоб Василь Шульгін.[20][21][22][23][24]

Заперечуючи право українців на власну українську національну ідентичність, прихильники загальноросійської ідеї не визнають право українського народу за межами російського народу на окреме культурне та політичне існування та на власну українську державність[25]. Українська мова вважається діалектом російської мови, а українці — малоросами — невіддільною складовою гілкою триєдиного російського народу[26].

Для ідеологічного обґрунтування та легітимізації доцільності злиття українців з єдиним російським народом прихильники з.і. покликаються як на модель на приклади історичного формування німецького та французького народів з споріднених європейських племен, які ще більше культурно та мовно різнилися, ніж попередники українців та росіян[27][28].

Реалізація загальноросійської ідеї передбачає, за дискурсом російських шовіністів, повернути українців в «свою русскость», тобто по-суті витіснити їхні національні атрибути і відмінності відповідними такими російськими та асимілювати українців в росіян[29]. Для її ідеологічного забезпечення адепти з.і. найчастіше вдаються до підміни понять та історичних перекручень, фальсифікацій[17]. У російському фільмі з назвою «Убить русского в себе»[17] підмінюючи значення поняття «руський» поняттям «російський» (Шаблон:Lang-ru), які мають зовсім різні значення, але однаково перекладаються російською мовою на слово «русский», ідеологи загальноросійської ідеї, маніпулюючи фактами та свідомістю глядачів, намагаються донести до глядачів фільму наче в Україні та, зокрема, в Галичині історично проживали такі ж росіяни як і в Росії, які пізніше наче зусиллям ворогів Росії перетворились в українців. Фальсифікуючи історичні факти, прихильники «загальноросійської ідеї» вважають, що до моменту польських та австрійських впливів народ України розмовляв такою ж самою мовою, як і народ, що колись проживав на території Росії.[30][31]

Центральне місце в загальноросійській ідеї займає антинаукова теорія виникнення та поширення української мови наче в наслідку спольщування нібито російського народу України (див. Міфи щодо української мови). При цьому ними ігноруються історичні факти, виникнення та поширення діалектів народної української мови на землях, як, наприклад, Закарпаття та Буковина, які історично ніколи не були під польським впливом, та на таких землях, як, наприклад, Сіверщина та Чернігівщина, які перебували під владою Речі Посполитої всього приблизно тридцять років, з 1618 по 1648 рр. Ними також не береться до уваги те, що землі України, як і землі Білорусі, однаково в часі та в умовах перебували під владою Речі Посполитої, але, з усім тим, на тих землях, відповідно, поширились дві окремі мови — українська та білоруська, а не одна.[32]

Нав'язуючи українцям (малоросам) користування загальноросійською літературною мовою та заперечуючи право українців на свою окрему літературну мову на основі народної розмовної української мови (малоросійського наріччя), адепти загальноросійської ідеї в численних публікаціях розглядають існування народної розмовної мови українців (малоросійського наріччя) тільки як діалекту російської мови, яким розмовляли малороси, як частина російського (загальноросійського) народу. Створення окремої української літературної мови вони вважають засобом створення окремого відмінного від росіян українського народу. Через те на практиці прибічники загальноросійської ідеї реалізовували асиміляцію українців в росіян, зокрема царські уряди Російської імперії шляхом заборон та недопущенням української мови до галузей освіти, науки, культури та державного управління здійснювали зросійщення українського народу.[29][33]

Прихильники загальноросійської ідеї не беруть до уваги факти існування набагато культурно ближчих та спорідненіших народів ніж українці та росіяни, як, наприклад, сербів та хорватів чи австрійців та германомовних швейцарців, які себе вважають окремими народами.[34][35]

Російські шовіністичні кола використовували концепцію «давньоруської народності» для обґрунтування існування єдиного всеросійського народу.[36][37] В радянський період на заміну концепції «загальноросійського народу» була створена нова ідеологічна конструкція «радянський народ», як нова історична спільність радянських людей.

Деякі російські мислителі вдаються до відвертих маячливих, конспірологічних та фантастичних звинувачень в сторону українців. Так, російський економіст, письменник, публіцист і громадський діяч російської націоналістичної течії Олег Платонов стверджує, що українці є «ожидовленими росіянами», а сам український народ виник з російського під впливом юдейського менталітету і був виділений у окремий народ у кінці XIX — на початку XX століття німецько-австрійським спецслужбами.

  • "Малоруська мова" у переписі Російської імперії

    "Малоруська мова" у переписі Російської імперії

Полеміка

Загальноросійській ідеї в Україні протиставлялася українська національна ідея, носіїв якої адепти загальноросійської ідеї називали мазепинцями. На противагу прихильникам загальноросійської ідеї в Україні діяли українофіли, які внесли вагомий внесок у своренні української ідентичності.

Іван Франко гостро критикував москвофілів за їх відступництво та зрадницьку позицію.[38][39] Він заперечив висловлювання про «общеруську» чи навіть «всеслов'янську» єдність, від якої відмовився Михайло Драгоманов.[40] Іван Франко називав «общерусских» з середовища русинів-українців «ренегатами, своїми запроданцями, своїми зрадниками, своїм, так мовити, сміттям». Він вважав, що «відносини українсько-руської (але не общеруської) інтелігенції до російського письменства і до великоруського, чи московського народу повинні бути такими самісінькими, як і до всякого іншого письменства, чи то до французького, чи до шведського, як і до кожного з сусідніх народів». У статті «Наше москвофільство» Іван Франко заперечуючи звинувачення у москвофільстві прихильників Русько-Українська радикальна партії, лідером якої він був, зазначав, що в своїй програмі партія русько-українських радикалів стоїть на національнім русько-українськім ґрунті і націоналізм лежить в основі всієї її програми. В цій статті визнається елеметарним фактом самостійність русько-українського народу від польського і великоруського народів.[41] Майже впродовж усього свого творчого життя І.Франко був послідовним борцем із москвофільством в усіх його формах на галицькому ґрунті.[42]

Іван Франко також висловив своє відношення до росіян у вірші «Не пора» (див. вірш «Не пора»).

Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905) Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…».[43]

Іван Франко був прихильником відродження української держави. Він говорив засновнику сіонізму Теодору Герцлю, що ідея відбудови єврейської держави є рідною сестрою української ідеї відродження української держави.[44]

Український вчений і громадський діяч Михайло Драгоманов увів у вжиток термін — носії малоросійщини[45]: Шаблон:Цитата (Див. також Малоросійство)

Теперішній стан

Із загальноросійською ідеєю тісно пов'язана сучасна російська неоімперська геополітична доктрина «Русского мира».

В Україні серед відомих представників влади речником загальноросійської ідеї виступав колишній міністр освіти України Дмитро Табачник, серед відомих журналістів — українофоб Олесь Бузина.[46][47][48][49][50]

Президент Росії В. Путін неодноразово заявляв, що українці та росіяни «є одним, єдиним народом» і при цьому перекручував та фальсифікував історію.[51][52][53][54][55][56][57][58][7][59][60][61][62] Ці його думки про те, що що українці та росіяни є одним, єдиним народом також були ним викладені у статті з назвою «Про історичну єдність росіян та українців». В. Путін неодноразово схвалював позицію лідерів білого руху Росії, зокрема, білого генерала Антона Денікіна, які були прихильниками загальноросійської ідеї, виступали та воювали проти відокремлення України від Росії. При цьому В. Путін заявляв, що Росію та Україну завжди хотіли розділити.[63][64][65][66][67][68][69][70][71] Путін з захопленням цитував та підтримував слова білого генерала Антона Денікіна, що ніяка Росія з різними політичними устроями та російський народ ніколи не допустять відокремлення України від Росії.[72][73] Зокрема, Антон Денікін у своєму зверненні «До населення Малоросії» заперечував право українців бути окремим від росіян народом. На думку істориків, Денікін був не лише диктатором, але й одним із російських «фашистів».[74] Путін також заявив, що міжнародна політика протягом багатьох століть хотіла посварити Росію і Україну, розділити, розірвати єдиний по суті народ. Не дивлячись ні на які розбіжності лідери білого руху не допускали навіть думки про поділ між Україною та Росією. Путін вважає, що вони були абсолютно праві.[75] Президент Росії В. Путін, повторюючи тезу «росіяни і українці — один народ», також висловив думки, що раніше в Україні був російський народ, раніше люди в Україні називали себе російськими православними людьми, що українська мова, починаючи з XIII, XIV і XV століть, виникла під впливом Польщі внаслідок ополячування, відбувались «спроби розділення єдиного російського народу», які підтримувались Заходом, більшовики передали в Україну «всю Малоросію, все Північне Причорноморя і весь Донбас», Україна є штучною державою і була створена Росією. Він це висловив 27 жовтня 2022 року на засіданні дискусійного клубу «Валдай». [76][77][78][79] Путін захоплюється творами ідеолога російського фашизму, білого руху Росії та прихильника загальноросійської ідеї Івана Ільїна.[80][81][82]

Заступник секретаря Радбезу Росії Дмитро Медведєв називав Україну Малоросією і в інтерв′ю російським пропагандистам стверджував, що Україна — це частина Росії і вона завжди була населена російським населенням.[83][84] Дмитро Медведєв також вживає слово «малоросійські» та назвав столицю України Київ російським містом.[85][86][87]

Секретар Радбезу РФ Микола Патрушев 3 листопада 2022 року заявив, що в Україні «англосакси взялися дробити російський етнос». Представник держави-агресора вкотре повторив тезу кремлівської пропаганди про те, що «росіяни й українці завжди були єдиним і нероздільним народом зі спільною культурою і долею».[88] Раніше він також заявляв, що «росіяни і українці — один народ».[89][90]

За даними Левада-центру, у 2005 році 81 % опитаних росіян ствердно відповіли на питання, чи є білоруси, росіяни та українці «трьома гілками одного народу», а 63 % опитаних росіян не вважали Україну «закордонням».[91]

Згодом, на сайті керівника російського Інституту країн СНД — Костянтина Затуліна у колективній монографії «Шаблон:Lang-ru», виданій у 2012 році, її автори пишуть:[7]

Шаблон:Цитата

Тобто, в монографії вказується, що окремий український народ (так само як і білоруський) — це вигадка радянських часів, насправді малороси і білоруси — частини одного російського народу.[7]

Згідно з опитуванням 2017 року соцопитування, проведеного провідними соціологічними центрами країни (КМІС, Рейтинг, СОЦІС, а також Центром імені Разумкова) — 90 % громадян України вказали свою національність як «українці»[92].

Російські окупанти здійснюють політику русифікації українців на окупованих Росією українських територіях внаслідок війни Росії проти України, яку Росія розв'язала 24 лютого 2022 року. [93][94][95][96][97]

На сайті російського державного агентства «РИА Новости» 3 квітня 2022 року з'явилася стаття з назвою «Що Росія має зробити з Україною?» із закликами вчинити геноцид українців. В цій українофобній статті наголошується на необхідності деукраїнізації України та українців. Зокрема в цій статті вказано, що «Украинизм — искусственная антирусская конструкция, не имеющая собственного цивилизационного содержания, подчиненный элемент чужой и чуждой цивилизации.» [98][99]

В сучасному підручнику історії, який видали в Росії в 2023 році, крім поширення брехливої пропаганди також пропроповідується, що українофільний рух та ідеї «антимосковської Русі» був вперше випробувані в XIX столітті в австрійській Галичині (центр — Львів), щоб утримати в Австрії слов'ян, які історично і культурно тяжіли до Росії, довівши їм, що вони — «не росіяни, а окремий народ». В цьому підручнику українців також називають російськими людьми. Співавтором цього підручника історії є помічник президента Росії історик Володимир Мединський.[100][101]

Див. також

Шаблон:Div col

Шаблон:Div col end

Відображення у кінематографі

Примітки

Джерела і посилання

Рекомендована література

Деякі публікації прихильників загальноросійської ідеї

  1. ↑ Москвофільство. Як галичани вчили росіян любити Росію
  2. ↑ Вадим Деружинский. Миф о триедином народеШаблон:Ref-ru
  3. ↑ Вадим Деружинський. Міф про триєдиний народ
  4. ↑ Алексей Ильич Миллер. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX века) 515K, 285с.Шаблон:Ref-ru
  5. ↑ http://incognita.day.kiev.ua/feofan-prokopovich-yaskrava-superechliva-postat-ukrayinskoyi-istoriyi.html

  6. ↑ 6,0 6,1 6,2 6,3 6,4 6,5 http://history.kpnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/2/2015/01/русский-мир.pdf

  7. ↑ 7,0 7,1 7,2 7,3 7,4 7,5 7,6 Заступник директора соціологічної служби Михайло Міщенко. Україна та Росія — кінець братерства . Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова 23 квітня 2018
  8. ↑ Про національну гордість великоросів
  9. ↑ Братерство літератур: Радянський період. — Дніпро, 1979 (стор.: 194)
  10. ↑ Паламарчук Л. с. Українська радянська лексикографія. — Київ: Наукова думка, 1978. — С. 4–5
  11. ↑ Історичні міфи і стереотипи та міжнаціональні відносини в сучасній Україні / за ред. Л. Зашкільняка. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2009. — 472 с. (с.: 28)
  12. ↑ Ярослав Секо ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКИХ ШІСТДЕСЯТНИКІВ / Україна–Європа–Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини / Гол. ред. Л. М. Алексієвець. — Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2010. — Вип. 5. У 2 ч.: Україна–Європа–Світ: історико-політичні та гуманітарні аспекти розвитку / Міжнародний збірник наукових праць на пошану проф. М. М. Алексієвця. — Ч. 1. — 373 с.
  13. ↑ Любомир Белей. Міхаіл Поґодін як «изобретатель» «Русского міра»
  14. ↑ http://vgolos.ua/articles/dyskredytovani_slovyany_177590.html

  15. ↑ Григорий Омельченко. Ми — не брати: як учені довели відсутність «рідства» між українцями і росіянами
  16. ↑ Леонид Соколов Корни ненависти: истоки украинского сепаратизмаШаблон:Ref-ru
  17. ↑ 17,0 17,1 17,2 Д/ф «Убить русского в себе» Шаблон:Ref-ru
  18. ↑ Александр Каревин Русь нерусская (Как рождалась "рідна мова ") Шаблон:Ref-ru
  19. ↑ Николай Ульянов. Происхождение украинского сепаратизмаШаблон:Ref-ru
  20. ↑ Андрей Дорошев. Славные имена прошлого: Василий Витальевич Шульгин — выдающийся идеолог общерусского единстваШаблон:Ref-ru
  21. ↑ В. В. Шульгин. Украинствующие и мыШаблон:Ref-ru
  22. ↑ Статья о Шульгине и статьи Шульгина. Архив газеты «Русская правда» от 23 апреля 2003 годаШаблон:Ref-ru
  23. ↑ http://incognita.day.kiev.ua/vasil-shulgin-i-jogo-miscze-v-istoriyi-ukrayini.html

  24. ↑ Василь Лизанчук. АГРЕСИВНИЙ НАСТУП НА УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ
  25. ↑ Статьи Андрея Марчукова, кандидата исторических наук, старшего научного сотрудника Института российской истории РАНШаблон:Ref-ru
  26. ↑ Русское триединство и его «потребительская ценность» Шаблон:Ref-ru
  27. ↑ Антон Семёнович Будилович (1846—1908) О единстве русского народаШаблон:Ref-ru
  28. ↑ Александр Каревин Русь нерусская (Как рождалась "рідна мова ") Необходимое предисловие Шаблон:Ref-ru
  29. ↑ 29,0 29,1 http://www.lucorg.com/UserFiles/File/2013/PDF/hronika.pdf

  30. ↑ Анатолий Железный Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине Шаблон:Ref-ru
  31. ↑ Александр КАРЕВИН: Русь нерусская (Как рождалась "рідна мова ") Шаблон:Ref-ru
  32. ↑ Григорій Петрович ПІВТОРАК. ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ, РОСІЯН, БІЛОРУСІВ ТА ЇХНІХ МОВ. Живуча помилка Ломоносова
  33. ↑ Алексей Ильич Миллер. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX века) 515K, 285с.Шаблон:Ref-ru
  34. ↑ Александр Вершинин. Русские и украинцы — один народ?Шаблон:Ref-ru
  35. ↑ Сергей Кара-Мурза. Насчет убежденности в том, что русские и украинцы — один народШаблон:Ref-ru
  36. ↑ Леонид Зализняк. Происхождение украинцев: между концепцией 'общерусской истории' и трипольской АраттойШаблон:Ref-ru
  37. ↑ Леонід Залізняк. Давньоруська народність: нова версія старого міфу
  38. ↑ Олег Баган. Іван Франко про галицьке москвофільство.
  39. ↑ Москвофільство. Матеріал з Вікіцитат
  40. ↑ О. П. Куца. Критичні рефлексії І. Я. Франка у контексті літературних теорій Михайла Драгоманова.
  41. ↑ Іван Франко. Наше москвофільство
  42. ↑ Олег Баран. Проблема Росії для українського національного руху: погляд Івана Франка
  43. ↑ Микола Жулинський. «Ми мусимо навчитися чути себе українцями…»
  44. ↑ Іван Франко. Єврейська держава
  45. ↑ http://izbornyk.org.ua/encycl/euii108.htm

  46. ↑ Дмитрий Табачник Опоздавшие на 200 летШаблон:Ref-ru
  47. ↑ Александр Чаленко. Два лика Олеся БузиныШаблон:Ref-ru
  48. ↑ Юлия Андриенко. «Украинцы — это такие русские»Шаблон:Ref-ru
  49. ↑ Ринат Сибагатуллин. Олесь Бузина символ триединства русского народа — малороссов, белорусов и великоросов # Взгляд татарина на русский вопрос Шаблон:Ref-ru
  50. ↑ «Как придумали Украину». Слова, которые стоили жизни Олесю БузинеШаблон:Ref-ru
  51. ↑ Русские и украинцы — один народ, жители запада Украины не должны навязывать свои взгляды всему народу: ПутинШаблон:Ref-ru
  52. ↑ Путін: Західні українці були другосортними, звідси витоки націоналізмуШаблон:Ref-ru
  53. ↑ Путин: Русские и украинцы — практически один народ (видео) Шаблон:Ref-ru
  54. ↑ Путин утверждает, что русские и украинцы — один народ: Мы не сможем друг без другаШаблон:Ref-ru
  55. ↑ Концерт, посвящённый воссоединению Крыма и Севастополя с РоссиейШаблон:Ref-ru
  56. ↑ Путін упевнений, що українці і росіяни — один народ
  57. ↑ Путін знову перекрутив історію України
  58. ↑ Путин назвал русских и украинцев одним народом. Историки объясняют, так ли этоШаблон:Ref-ru
  59. ↑ Путін затвердив стратегію нацбезпеки РФ, де планує зміцнити «братні зв'язки» з українцями
  60. ↑ Путін опублікував українською статтю «про єдність росіян і українців»
  61. ↑ Путин: русские и украинцы — один народ, я никогда от этого не откажусь
  62. ↑ Те, що Володимир Путін запропонував Україні, є не що інше, як ґеноцид
  63. ↑ Путин советует читать дневники ДеникинаШаблон:Ref-ru
  64. ↑ Путін і Денікін — одна дорога з УкраїниШаблон:Ref-ru
  65. ↑ Шашка генерала Деникина. Почему Путин любит белогвардейцев?Шаблон:Ref-ru
  66. ↑ Цитирование Путиным Деникина — ЦиклопедияШаблон:Ref-ru
  67. ↑ Путин: Россию и Украину хотят растащить столетиямиШаблон:Ref-ru
  68. ↑ Путин: Западные украинцы были второсортными, отсюда истоки национализмаШаблон:Ref-ru
  69. ↑ Путин: Россию и Украину хотят «разделить и растащить» уже столетиямиШаблон:Ref-ru
  70. ↑ Путин: лидеры Белого движения выступали за неделимую РоссиюШаблон:Ref-ru
  71. ↑ Самая страшная путинская химераШаблон:Ref-ru
  72. ↑ Почему Путин любит ДеникинаШаблон:Ref-ru
  73. ↑ Концепція "руского міра" (заперечення незалежності України та Білорусі) в цитатах
  74. ↑ Василь Зілгалов. Путін і Денікін – одна дорога з України
  75. ↑ Путин: Россию и Украину хотят «разделить и растащить» уже столетиямиШаблон:Ref-ru
  76. ↑ Путин подтвердил свою позицию, что русские и украинцы — один народШаблон:Ref-ru
  77. ↑ Заседание Международного дискуссионного клуба «Валдай». Глава государства принял участие в итоговой пленарной сессии XIX заседания Международного дискуссионного клуба «Валдай». 27 октября 2022 года 20:55 Московская областьШаблон:Ref-ru
  78. ↑ Путин посетил Крым и отличился циничным заявлением об украинцах и «едином народе»Шаблон:Ref-ru
  79. ↑ Встреча с представителями общественности Крыма и Севастополя. В рамках рабочей поездки в Южный федеральный округ Владимир Путин встретился с представителями общественности Крыма и Севастополя. 18 марта 2020 года 20:15 СевастопольШаблон:Ref-ru
  80. ↑ В 1938 году философ, идеолог Белого движения Иван Ильин дал точный прогноз событий на УкраинеШаблон:Ref-ru
  81. ↑ Іван Ільїн: Як філософ 20 століття став ідеологом сучасної Росії
  82. ↑ Світ очима Путіна: як шанувальник Ільїна та Гумільова став диктатором
  83. ↑ Медведев оправдал войну с Грузией и назвал Украину «Малороссией» Шаблон:Ref-ru
  84. ↑ Медведєв каже, що Росія почала війну, бо Україна — це частина Росії
  85. ↑ Медведев назвал украинские власти «врагами Христа»Шаблон:Ref-ru
  86. ↑ Медведев назвал Киев русским городом в ответ на план Украины вернуть КрымШаблон:Ref-ru
  87. ↑ Дмитрий Медведев. Телеграм-блогШаблон:Ref-ru
  88. ↑ Радбезу РФ заявив, що в Україні «англосакси взялися дробити російський етнос»Шаблон:Ref-ru
  89. ↑ Патрушев заявил, что Россия ведет борьбу с марионеточным режимом на УкраинеШаблон:Ref-ru
  90. ↑ Николай Патрушев: В России и на Украине проживает один народШаблон:Ref-ru
  91. ↑ Шаблон:Cite book
  92. ↑ Кількість громадян, які декларують українську національну ідентичність, перевищила 90 % — соцопитування // Дзеркало тижня. Україна
  93. ↑ «Підготовка до анексії». Як окупанти проводять «русифікацію» півдня України
  94. ↑ Амбітна російська програма з асиміляції херсонців провалилась — ЗМІ
  95. ↑ Хотіли завезти істориків з РФ: в Ізюмі знайшли документи окупантів з планами щодо освіти
  96. ↑ У РФ примусово русифікують депортованих з України вчителів та дітей — ЦПД
  97. ↑ Бердянських школярів схиляють до відмови від вивчення української мови і літератури — Федоров
  98. ↑ https://www.pravda.com.ua/news/2022/04/4/7337177

  99. ↑ Тимофей Сергейцев. Что Россия должна сделать с УкраинойШаблон:Ref-ru
  100. ↑ У Росії представили переписаний підручник історії з брехнею про війну в Україні
  101. ↑ Новый учебник истории для старшеклассников. Что в нем переписали и как это повлияет на образование в РоссииШаблон:Ref-ru
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Загальноросійська_ідея&oldid=4542