-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Колосовський Микола Миколайович (військовик)

Матеріал з Разом
Версія від 13:39, 21 червня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колосовський Микола Миколайович
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Мико́ла Микола́йович Колосо́вський (  — Шаблон:ДС) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1977 року в підмосковному місті Лобня. В ранньому віці втратив матір, виховувався батьком та дідусем з бабусею. Навчався у Слов'янській школі № 15; захоплювався історією Другої світової війни, займався розкопками на лінії Слов'янськ — Старобільськ.

Працював у будівельно-ремонтних бригадах, клав плитку, штукатурив. Одружився, але з подружнє життя не склалося, розлучився.

Добровольцем мобілізований у вересні 2015 року; старший сержант, механік-водій БМП-1, 54-та окрема механізована бригада, командир відділення. Після одного бою поклав тіла двох загиблих побратимів біля ящика з-під набоїв, та повторював, що ніколи не пробачить й буде бити ворога, поки живий буде.

Загинув у ніч з 18 на 19 серпня 2016 року під час артилерійського обстрілу, вчиненого терористами поблизу села Троїцьке (Ясинуватський район — за іншими даними — Попаснянського району). Снаряд розірвався коло Миколи, який прийняв усе на себе — прикрив вояка, який був попереду. Другий снаряд накрив їх обох; Микола прийняв осколки від двох снарядів. Він помер не одразу, його та другого вояка витягнули і на БМП повезли до реанімобіля. Другий солдат вижив, його довезли до реанімації.

22 серпня 2016 року похований у Слов'янську.

Без Миколи лишилися батько та неповнолітній син Ілля.

Нагороди та вшанування

  • указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub