-
Лоскот Євген Олександрович
Лоскот Євген Олександрович | |
---|---|
КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Євге́н Олекса́ндрович Ло́скот ( — Шаблон:ДС) — український військовик, капітан Збройних сил України. Герой України (посмертно).
Життєвий шлях
Народився 1983 року в місті Чернігові. 2000 року закінчив загальноосвітню школу в селищі Десна Козелецького району Чернігівської області.
2006 року закінчив Одеський інститут Сухопутних військ, розпочав службу на посаді командира взводу. 2011-го звільнився з лав ЗС України в званні капітана.
Брав активну участь у громадсько-політичному житті, від 2010 року був членом Козелецької районної організації ВО «Свобода». Активний учасник Революції Гідності, перебував у лавах Автомайдану, зазнав поранення у протистояннях на вулиці Грушевського, брав участь у захисті Майдану 18-20 лютого 2014 року.
Добровольцем пішов до військкомату, мобілізований 21 березня 2014-го, призначений на посаду заступника командира роти з озброєння розвідувальної роти 1-ї окремої гвардійської танкової бригади. Брав участь у боях поблизу населених пунктів Жовте, Лутугине, Раївка, Сабівка, за стратегічні блокпости. За оборону Луганського аеропорту достроково отримав звання майора, проте так і не встиг змінити погони.
У вересні по важких боях залишився під Луганськом прикривати відхід основної тактичної групи, приєднався до бійців 22-го батальйону тероборони «Харків». Хлопці залишилися без офіцерів, тож Лоскот вирішив очолити обезголовлений підрозділ, про що доповів своєму командуванню.
Обставини загибелі
5 вересня на позиції «Щогла» залишалося 17 бійців 1-ї танкової бригади, близько 30 бійців 3-го батальйону територіальної оборони, і троє з 22-го батальйону. З техніки залишилась лише одна БМП і дві вантажівки — 3 БМП вийшли звідти раніше з командиром 1 ОТБр Грицьковим. Бійці чули танкові двигуни противника, що зайшов до Олександрівська, що неподалік. А приблизно о 7 вечора виявили, що в тил до них у кількох сотнях метрів, на межі сільгоспугідь і найближчого терикону, зайшла й зупинилася табором група цивільних позашляховиків. Огляд виявив, що це був загін проросійських сил. Капітан Лоскот сів у БМП, взяв на борт двох вояків. Лоскот вирішив атакувати противника, використавши ефект неочікуваності. Хлопці використали кулемет і автомати, чавили й таранили «Лексуси» і «БМВ». Коли російські бойовики прийшли до тями, старенька БМП вже залишала розташування. На башті БМП спалахнув вибух ПТКР, в бронемашину влучила граната РПГ. Вона ще трохи проїхала і зупинилася, почала горіти. Екіпаж її покинув і невдовзі у БМП вибухнув боєкомплект.[1] Хлопці розділилися — один з воїнів зміг повернутися до своїх, другий потрапив у полон. Євген встиг відійти з поля бою, зв'язатися з «айдарівцями» і домовитися про допомогу у переправленні на другий берег Сіверського Донця. Добровольці попросили ще скоригувати артилерійський вогонь, на що офіцер погодився. Артилерія щільним вогнем накрила вороже угруповання.
Проте Лоскота видали місцеві, поранений капітан потрапив в оточення та прийняв свій останній бій на закинутій фермі поблизу села Весела Гора Слов'яносербського району. Коли закінчились набої, підірвав себе гранатою, прохрипівши дивну для терористів фразу:
Після цього російські бойовики добили українського офіцера пострілом у голову. Російсько-терористичні формування на добу пригальмували просування вглиб української території до міста Щастя. За цей час змогли вийти з оточення півсотні українських вояків, підтягнулися до Щастя та закріпилися добровольці з батальйону «Айдар» і бійці 92-ї мехбригади полковника Віктора Ніколюка.
Рештки Героя були виявлені пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 22 червня 2015 року на місці його загибелі та ідентифіковані за результатами ДНК-експертизи.
9 вересня 2015 року офіцера поховали в смт Десна[2].
Залишилися мати Ксенія Лоскот, дружина Тетяна та син Тарас 2010 р.н.
Нагороди та звання
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2017, посмертно) — за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3][4]
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
Вшанування пам'яті
- 19 лютого 2016 року розпорядженням Козелецької селищної ради вулиця Пролетарська в Козельці перейменована на вулицю Євгенія Лоскота[5].
- 2 квітня 2016 року в селищі Козелець відбувся більярдний турнір, приурочений пам'яті загиблого на Луганщині капітана Лоскота[6].
- 29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.
Примітки
Джерела
- Лоскот Євген Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Герої не вмирають: Лоскот Євгеній Олександрович // Сайт Чернігівської облдержадміністрації.
- Олександр Виговский. «Русские не сдаются! Слава Україні!» // Тижневик «Деснянка» № 37 (565), публікація на Gorod.cn.ua, 9 вересня 2015.
- Президент присвоїв звання Герой України лейтенанту Василю Тарасюку та капітану Євгену Лоскоту посмертно // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2017.
- ↑
https://censor.net.ua/resonance/454352/geroyi_mayidanu_geroyi_vyini_geroyi_ukrani_ostannyi_byi_kaptana_loskota
- ↑
http://holos.fm/page/na-chernigivshhini-pohovali-majora-zsu-svobodivcja-yevgena-loskota
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Президент присвоїв звання Герой України лейтенанту Василю Тарасюку та капітану Євгену Лоскоту посмертно // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2017
- ↑ Про перейменування вулиць // Козелецька селищна рада, 19 лютого 2016
- ↑ Ушанували пам'ять Євгенія Лоскота // Козелецька РДА, 2 квітня 2016