-
Карпюк Андрій Миколайович
| Карпюк Андрій Миколайович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Андрі́й Микола́йович Карпю́к ( , с. Суськ, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, м. Авдіївка, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Звіробій».
Короткий життєпис
Народився 1990 року в селі Суськ на Волині. Закінчив сільську загальноосвітню школу.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України 31 серпня 2014 призваний за частковою мобілізацією, разом зі своїм двоюрідним братом Дмитром Степановим. Обох братів зарахували до лав 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0284, м. Львів. Пройшли підготовку на Яворівському полігоні і вирушили на фронт. Ще до мобілізації брати товаришували, Андрій допомагав Дмитру у відкритті власної пилорами, разом ходили на полювання, і на фронті всюди були разом.
З листопада 2014 виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на сході України, в Ясинуватському районі Донецької області — Піски, Тоненьке, Водяне, Опитне, брав участь у боях за Донецький аеропорт. Після підриву нового терміналу аеропорту російсько-терористичними угрупованнями виконував завдання в районі міста Авдіївка.
Наприкінці березня 2015, в складі батальйону, переведений до новоствореної 81-ї бригади. Солдат, водій 122-го окремого аеромобільного батальйону (в/ч пп В2250, м. Костянтинівка, Донецька область) 81-ї окремої десантно-штурмової бригади.
3 квітня 2015-го загинув унаслідок підриву на міні поблизу Авдіївки. Тоді ж загинули солдат Дмитро Степанов і капітан Юрій Чучалін, ще двоє десантників дістали поранень[1]. 5 квітня від отриманих внаслідок підриву поранень помер солдат Дмитро Свідерський. Як розповів десантник Роман Чаровий, єдиний хто вижив, група у складі 4 бійців вийшла на бойове завдання разом із розвідниками в напрямку окупованого міста Ясинувата. Коли поверталися назад, підірвались на міні з «розтяжкою». Дмитро Степанов з посту побіг на допомогу, та теж підірвався на міні МОН. За три дні до того мали вийти з позиції за ротацією, але залишились допомогти новим підрозділам, бо були перші на тій ділянці і знали територію[2].
7 квітня на військовому аеродромі Луцька зустріли тіла чотирьох загиблих захисників. Віддати шану «кіборгам» прибули представники «Автомайдану», ГО «Самооборона Волині», ДУК ПС, айдарівці, десантники та просто небайдужі люди[3]. 8 квітня Андрія Карпюка та Дмитра Степанова поховали поряд на сільському кладовищі села Суська[4][5].
Залишились батьки і сестра.
Нагороди та відзнаки
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня, — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (31.07.2015, посмертно)[6].
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Вшанування пам'яті
7 квітня 2016 на подвір'ї ЗОШ I—III ступеня с. Суськ встановлено меморіальну дошку двом випускникам школи, друзям і братам Андрію Карпюку та Дмитру Степанову, які разом пішли на фронт і разом загинули[2].
Примітки
Джерела
- Карпюк Андрій Миколайович («Звєробой») // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Вічна пам'ять Героям України // Ківерцівський інформаційний портал, 4 квітня 2015.
- До Луцька привезли тіла загиблих «кіборгів» // «Громадське. Волинь», 8 квітня 2015.
- ↑ За добу троє бійців АТО загинули, ще двох поранено — штаб // «Українська правда», 4 квітня 2015
- ↑ 2,0 2,1 Двом кіборгам з Волині, які загинули в один день, відкрили пам'ятну дошку // «Волинські новини», 7 квітня 2016
На Волині «кіборгам» відкрили пам'ятну дошку // «Громадське. Волинь», 7 квітня 2016 - ↑ Волиняни зустріли літак із тілами Героїв // «Волинські новини», 7 квітня 2015
- ↑ Тіла Героїв доставили до рідних домівок // Ківерцівська РДА, 7 квітня 2015
- ↑ Останній шлях волинських кіборгів встелили слізьми та квітами // «Волинські новини», 8 квітня 2015
- ↑ Шаблон:УПУ