-
Козьма Денис Петрович
| Денис Козьма | |
|---|---|
 Старший матрос Шаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Дени́с Петро́вич Козьма́ ( — Шаблон:ДС) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1987 року в селі Приозерне (Кілійський район, Одеська область). З малих років займався футболом у ДЮСШ, згодом був причетний до одеських «ультрас».[1].
В 2013—2014 роках приєднався до Євромайдану. Під час протистояння в Одесі (2 травня 2014 року) разом з патріотами відстоював місто від проросійських попихачів. Коли почалась пожежа у Будинку профспілок — рятував несвідомців з палаючого будинку.
Пішов добровольцем у 28-му бригаду, на фронті з серпня 2014 року. Обороняв Мар'їнку у 2015-му, з осені цього ж року перевівся до морської піхоти (по тому підписав контракт). Старший матрос, командир відділення безпілотних авіаційних комплексів 137-ї бригади. Став героєм фронтової відеоісторії з циклу Hromadske.doc «Ультрас: шлях до волі»[2]. Після першої ротації звільнився, вчився, закінчив з відзнакою технікум. Почав вчити англійську й планував вступати до ВНЗ. Опісля кількох місяців по тому, перед черговою ротацією батальйону, підписав новий контракт.
1 травня 2019 року зник під час бою поблизу села Миколаївка (Волноваський район), поблизу окупованого Докучаєвська, при переслідуванні резервною групою ДРГ терористів — під прикриттям туману намагалися непомітно подолати смугу забезпечення. Терористи для прикриття відступу розпочали обстріл з ВКК та стрілецької зброї. Денис зазнав наскрізного вогнепального поранення грудної клітки; у тому ж бою був важко поранений старший сержант Іван Сакаль, він помер 6 травня, поранень зазнав іще один морпіх[3]. Оперативні заходи з пошуку не були результативними, противник не побажав підтримати встановлення режиму припинення вогню й продовжив обстріли. 5 травня від противника надійшли дані, що тіло українського військовика знаходиться у морзі — на окупованій території. 8 травня в обідню пору тіло Дениса передане українській стороні біля КПВВ «Олександрівка»[4]. По дорозі додому мікроавтобус стрічали жителі міста Татарбунари. Земляки обабіч дороги з прапорами ставали на коліна. 11 травня 2019 року похований у Приозерному; у селі оголошено 2 дні жалоби.
Без Дениса лишились батько, мама Надія Тимофіївна, брат та маленька донька[5].
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 742/2019 від 10 жовтня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]
- Нагрудний знак «За зразкову службу» (МОУ)[7]
- 21 травня 2019-го на фасаді приозернівської ЗОШ встановлено меморіальну дошку честі Дениса Козьми.
Примітки
Джерела
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ
- ↑
http://chornomorka.com/archive/22056/a-12503.html
- ↑
https://hromadske.ua/posts/istorii-ultras-na-viini-did-hromadskedoc
- ↑
https://nastup.net/society/dev-jat-zagiblih-geroiv-travnja-pam-jataiemo-kozhnogo/
- ↑
https://hromadske.ua/posts/bojoviki-peredali-ukrayinskij-storoni-tilo-vijskovogo-yakij-znik-pid-chas-boyu-poblizu-mikolayivki
- ↑ [
https://bessarabiainform.com/2019/05/kilijskij-rajon-v-traure-v-priozernom-segodnya-prostilis-s-pogibshim-na-donbasse-morpehom-denisom-kozmoj/
Кілійський район в жалобі: у Приозерному сьогодні попрощалися із загиблим на Донбасі морпіхом Денисом Козьмою Шаблон:Ref-ru]
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
https://novynarnia.com/2019/05/10/kolishniy-komandir-poleglogo-morpiha-denisa-kozmi-rozpoviv-pro-zhittya-pobratima/