Сакаль Іван Володимирович

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Сакаль
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Іва́н Володи́мирович Сака́ль ( — Шаблон:ДС) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис

Народився 1994 року в селі Завадівка (Турківський район, Львівська область). 2009 року закінчив завадівську ЗОШ. В 2009—2013 роках — студент Самбірського технікуму економіки та інформатики, розробка програмного забезпечення. Проживав в с. Завадівка[2]. 2015 року заочно закінчив Тернопільський національний економічний університет, напрям «програмна інженерія»[3].

Початком 2014 року пішов на військову службу; захищав Україну у боях. Служив у 56-ій комендатурі охорони та обслуговування ВМС (місто Одеса), з 2015 року — у морській піхоті. Командир взводу розвідки 137-го окремого батальйону морської піхоти — з 26 жовтня служив за контрактом. Спочатку командир відділення — командир бойової машини, з березня 2016-го служив у розвідці; у червні того ж року став головним сержантом взводу.

Пройшов кілька курсів підготовки з британськими інструкторами, був задіяний у міжнародних навчаннях Sea Breeze-2016. Захоплювався кросфітом, брав участь у змаганнях «Звитяга ВМС». Проходив третю ротацію.[4]

1 травня 2019 року зник під час бою поблизу села Миколаївка (Волноваський район), поблизу окупованого Докучаєвська, при переслідуванні резервною групою ДРГ терористів старший матрос Денис Козьма — під прикриттям туману намагалися непомітно подолати смугу забезпечення. Терористи для прикриття відступу розпочали обстріл з ВКК та стрілецької зброї. У тому ж бою був важко поранений старший сержант Іван Сакаль, поранень зазнав іще один морпіх[5].

6 травня 2019-го помер від поранень у Дніпропетровському обласному госпіталі, не виходячи з коматозного стану. Лікарі протягом 5-ти діб намагалися врятувати його життя.

8 травня 2019 року відбулося прощання з Іваном Сакалем в місті Буськ. Бущани прощалися із новітнім Героєм України навколішках, з квітами, прапорами та щирою молитвою[6]. Того ж дня відбулося прощання у Львові[7]

Похований в селі Завадівка.

Без Івана лишились батьки та молодший брат — також проходив службу за контрактом в зоні боїв.

16 жовтня 2022 року молодший брат Івана Михайло також загнув в боях з російськими окупантами[8].

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 742/2019 від 10 жовтня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9]

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ