-
Махов Олександр Володимирович
| Олександр Махов Олександр Володимирович Махов | |
|---|---|
 СержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Олександр Володимирович Махов (17 квітня 1986, м. Ворошиловград — 4 травня 2022, с. Довгеньке, Харківська область) — український військовослужбовець, сержант Збройних сил України, військовий журналіст, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).
Життєпис
Олександр Махов народився 17 квітня 1986 року в місті Ворошиловграді (нині Луганськ)[1][2].
Закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (спеціальність — журналістика). Працював на Луганському обласному телебаченні, на міському каналі «ІРТА»[1], кореспондентом на телеканалах «Україна», «Україна 24», «Дом» (2021—2022)[3]. Висвітлював події із зони бойових дій, вів подкаст «Військкор»[4]. У 2017 році мав відрядження на Антарктиду[5].
У 2015 році добровільно мобілізувався[2], служив зенітником та кулеметником у 57-й окремій мотопіхотній бригаді[3]. Брав участь у бойових діях під Горлівкою — у Зайцевому та Майорську[6].
Від 20 лютого до 5 березня 2020 року був єдиним представником українських ЗМІ в обсервації в Нових Санжарах на Полтавщині разом з евакуйованими з китайського Уханя[1][5].
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року знову пішов на фронт у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади[5]. Загинув 4 травня 2022 року при обороні с. Довгеньке, що на Харківщині, внаслідок обстрілу російських окупантів[4]. Ворожий уламок поцілив у легеню Олександра[7].
Похований 9 травня 2022 року на Берковецькому кладовищі[8].
Залишився син Владислав та наречена Анастасія Блищик[3].
Вшанування
5 травня 2022 року своє звернення президент України Володимир Зеленський розпочав із повідомлення про загибель журналіста[9].
- 27 жовтня 2022 року в Києві з'явилася вулиця Олександра Махова[10].
- Його ім'ям в Києві також назвали станцію швидкісного трамвая[11].
- 26 грудня 2022 року в Ізюмі на Харківщині, вулицю Олександра Островського перейменували на вулицю Олександра Махова[12].
Нагороди
- орден «За мужність» III ступеня (24 травня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[13].
Примітки
Джерела
- Олександр Махов // Платформа пам'яті Меморіал.
Посилання
Відеофрагменти
- Шаблон:YouTube // Бутусов плюс. — 2022. — 31 жовтня.
- Шаблон:YouTube // Обличчя Незалежності. — 2022. — 5 листопада.
- Шаблон:YouTube // UATV Channel. — 2022.Шаблон:Ref-ru
- Шаблон:Youtube // Вікна-новини. — 2022. — 5 травня.
- Шаблон:Youtube
- Репортаж про мого Олександра
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Портали
- ↑ 1,0 1,1 1,2
https://gazeta.ua/articles/people-and-things-journal/_u-peredsmertnij-zapisci-prosiv-ne-hovati-mene-v-lugansku/961403
- ↑ 2,0 2,1
https://ukrainer.net/cytaty-nebesnoho-polku/
- ↑ 3,0 3,1 3,2
https://novynarnia.com/2022/05/04/u-boyah-za-nezalezhnist-ukrayiny-zagynuv-vidomyj-zhurnalist-oleksandr-mahov/
- ↑ 4,0 4,1
https://glavcom.ua/country/society/khvilina-movchannja-zhadajmo-zhurnalista-oleksandra-makhova-rodom-iz-luhanska-911341.html
- ↑ 5,0 5,1 5,2
https://armyinform.com.ua/2022/05/05/virte-v-zsu-takymy-buly-ostanni-slova-voyenkora-oleksandra-mahova-yakyj-zagynuv-u-boyah-pid-izyumom/
- ↑
https://armyinform.com.ua/2021/07/31/moye-ridne-misto-v-okupacziyi-ya-buv-soldatom-i-nyni-yizhdzhu-na-front/
- ↑
https://armyinform.com.ua/2022/10/14/istoriya-vijny-oleksandr-mahov-ta-anastasiya-blyshhyk/
- ↑
https://bigkyiv.com.ua/u-kyyevi-poproshhalys-iz-poleglym-u-boyu-zhurnalistom-oleksandrom-mahovym/
- ↑
https://www.president.gov.ua/news/pamyatati-peremogu-nad-nacizmom-oznachaye-realno-ne-dopuskat-74785
- ↑
https://lb.ua/society/2022/10/28/534059_vulitsya_kiievi_nositime_imya.html
- ↑
https://vechirniy.kyiv.ua/news/74577/
- ↑
https://www.radiosvoboda.org/a/news-izum-vulytsi-pereymenuvannia/32194479.html
- ↑ Шаблон:УПУ